ВС роз'яснив, коли неврахування органом опіки та піклування думки дитини не може бути перешкодою для її спілкування з дідом і бабою

Позивачі звернулися до суду з вимогами усунути перешкоди у спілкуванні з онукою. Особи зазначали, що мати дитини чинить їм перешкоди у спілкуванні з онукою, син шляхом переговорів відновив систематичні зустрічі з дочкою, проте їх права як баби і діда на спілкування з онукою відновлені не були.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Суди виходили з того, що запропонований органом опіки та піклування спосіб участі позивачів у спілкуванні та вихованні онуки повністю відповідає інтересам дитини та можливостям позивачів здійснювати свої права на участь у її вихованні, стану здоров'я дитини, поведінці та характеристиці діда і баби, а також іншим обставинам, що мають істотне значення. Суди зазначили, що малолітня проживає з відповідачем, яка її виховує, дитина знає бабу з дідом, проте відповідач не сприяє більш тісному контакту дитини з позивачами та всіляко цьому перешкоджає.

Відповідач оскаржила рішення судів та, зокрема, покликалась на те, що висновок органу опіки та піклування не містить думки дитини.

Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги та погодився з висновками судів попередніх інстанцій.

ВС зазначив, що відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Суд вказав на те, що за змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її виховання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У статті 12 Конвенції про права дитини закріплені положення, згідно з якими держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

ВС звернув увагу на те, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі з'являється у дитини з досягненням віку 10 років.

Оскільки малолітня є дитиною, що не досягла віку, в якому вона здатна сформулювати власні погляди та вільно висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються, ВС дійшов висновку, що неврахування органом опіки та піклування думки дитини не може бути перешкодою для її спілкування з дідом і бабою (постанова від 27.12.2018 у справі № 522/7893/17).

 Джерело: Українське право