Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Контракт плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (далі - ПАТ «КБ «Даніель»), публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту. З урахуванням уточнення позовних вимог просив суд звільнити з - під арешту нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,100 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_1, на праві власності на підставі держаного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 31 серпня 2008 року відділом земельних ресурсів місто Бориспіль на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 9051, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 26 листопада 2010 року за № 10536919, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2010 року, прийнятої відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції міста Києва у виконавчому провадженні № 22574104 та з-під арешту, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 31 березня 2011 року за № 11014271, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 березня 2011 року, прийнятої відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції міста Києва у виконавчому провадженні № 2551508.

Позов мотивовано тим, що 15 жовтня 2007 року між ТОВ «КБ «Даніель» та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 1137-04-КН з наступними змінами та доповненнями, що були внесені до нього згідно з відповідними угодами. Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у сумі 61 200 доларів США до 14 жовтня 2017 року включно зі сплатою за користування кредитом 13,5 % річних та сплатою одноразової комісії за управління кредитом у розмірі 1,9 % від суми наданого кредиту, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, комісією за управління кредитом, в строки та на умовах, передбачених цим договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком та відповідачем був укладений іпотечний договір від 15 жовтня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 9055, відповідно до якого передано в іпотеку земельну ділянку площею 0,100 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку.

Крім того, позивач зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми створення банків та розміру статутного капіталу» 12 червня 2009 року ТОВ «КБ «Даніель» здійснив процедуру реорганізації шляхом перетворення у ВАТ «КБ «Даніель», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ТОВ «КБ «Даніель».

Між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «ФК «Контракт Плюс» 17 грудня 2015 року було укладено договір про відступлення права вимоги № 42, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому своє право вимоги з кредитного договору № 1137-04-КН від 15 жовтня 2007 року, укладеного з ОСОБА_1

24 грудня 2015 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «ФК «Контракт Плюс» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 15 жовтня 2007 року.

18 лютого 2016 року на підставі Іпотечного договору та керуючись нормами Закону України «Про іпотеку», позивач звернувся до приватного нотаріуса за захистом своїх прав та законних інтересів щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Проте 19 лютого 2016 року отримав відмову в зв'язку з наявними записами про арешт майна ОСОБА_1 на підставі постанов про відкриття виконавчих проваджень, прийнятих Відділом ДВС Святошинського РУЮ у місті Києві.

Відповідно до інформаційної довідки Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 19 лютого 2016 року на предмет іпотеки накладені арешти на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2010 року відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, зареєстрований 26 листопада 2010 року № 10536919, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 березня 2011 року відділу ДВС Святошинського РУЮ у місті Києві, зареєстрований 31 березня 2011року № 11014271.

Позивач вважає, що такі дії державного виконавця порушують права позивача, оскільки він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна.

Наявність арештів на предмет іпотеки порушує права та законні інтереси позивача, як іпотекодержателя, ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя, тому позивач просив звільнити майно з-під арешту.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2016 року позов задоволено.

Звільнено нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,100 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на праві власності на підставі Держаного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 31 серпня 2008 року відділом земельних ресурсів міста Бориспіль на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 9051, з-під арешту, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 26 листопада 2010 року за № 10536919, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2010 року, прийнятої Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції міста Києва у виконавчому провадженні № 22574104 та з-під арешту, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 31 березня 2011 року за № 11014271, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 березня 2011 року, прийнятої Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції міста Києва у виконавчому провадженні № 25515086.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Контракт плюс» судовий збір в сумі 1 378,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2016 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості позовних вимог щодо зняття арешту з майна у виді земельної ділянки, яка передана за іпотечним договором та виключення її з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

У лютому 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів вартості земельної ділянки, яка надана в іпотеку, а також розміру заборгованості позичальника. Відсутність вказаних доказів не може підтвердити пріоритетності вимог позивача. Арешт нерухомого майна ОСОБА_1 не є перешкодою для його реалізації через органи державної виконавчої служби.

Дії державного виконавця про накладення арешту на спірне майно вчинені відповідно до вимог закону й цими діями не порушується право заставодержателя, оскільки кошти від реалізації предмета застави підлягають виплаті заставодержателю і лише залишок коштів буде використано для задоволення вимог інших стягувачів, у тому числі ПАТ КБ «Приватбанк».

21.11.2018 р. постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року залишено без змін.

При цьому касаційний суд виходив з того, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що 15 жовтня 2007 року між ТОВ «КБ «Даніель» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 1137-04-КП та іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка площею 0,100 га, що розташована по АДРЕСА_1.

На вказану земельну ділянку було накладено арешт на підставі постанов про відкриття виконавчих проваджень № 25515086 від 28 березня 2011 року та № 22574104 від 11 листопада 2010 року Святошинського РУЮ у м. Києві, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19 лютого 2016 року.

17 грудня 2015 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «ФК «Контракт плюс» було укладено договір відступлення права вимоги № 42.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 15 жовтня 2007 року посвідченим Хміль Т. М. приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за № 9055, укладеного та нотаріально посвідченого 24 грудня 2015 року, реєстровий № 3377, ПАТ «КБ «Даніель» відступив право вимоги ТОВ «ФК «Контракт плюс» за кредитним договором № 113-04-КН від 15 жовтня 2007 року, а також за іпотечним договором від 15 жовтня 2007 року, посвідченим Хміль Т. М. приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області та зареєстрованим в реєстрі № 9055.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Встановлено, що 11 листопада 2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Даніель» (який відступив право вимоги ТОВ «Фінансова компанія контракт»).

ПАТ КБ «ПриватБанк» доказів щодо реєстрації у Державному реєстрі Іпотек як іпотекодержателя не надав.

Згідно з частиною першою статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази та встановивши обставини у справі, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про звільнення майна з-під арешту, а саме земельної ділянки, яка передана за іпотечним договором та виключення її з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з таким висновком    погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

 Деталі за посиланням: Постанова