Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У листопаді 2016 року УДМС України в Київській області звернулося до суду з зазначеним позовом у якому просило:
винести постанову про затримання для ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та примусове видворення з України після завершення процедури ідентифікації громадянина Нігерії ОСОБА_2.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області постановою від 7 листопада 2016 року позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 лютого 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанцій виходив із того, що адміністративний суд не має повноважень на примусове видворення іноземця чи особи без громадянства до прийняття компетентним органом щодо цього іноземця чи особи без громадянства рішення про примусове повернення.
Судами попередніх інстанцій встановлено:
7 листопада 2016 року під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері, в м. Бориспіль Київської області по вул. Бежівка, співробітниками Відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Київській області був виявлений громадянин Нігерії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України без підстав, які б надавали право законного перебування його на території України.
Громадянин Нігерії ОСОБА_2 приїхав в Україну з метою навчання, термін його перебування в Україні закінчився в грудні 2015 року і весь цей час він до міграційної служби з метою продовження терміну перебування в Україні не звертався.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, УДМС України в Київській області звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначене рішення суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції не дослідив всі наявні у справі докази, що спричинило невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
При цьому суд виходив з того, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Аналіз зазначених норм права у цій справі дає підстави вважати, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинно передувати прийняття рішення компетентним органом про примусове повернення і невиконання іноземцем або особою без громадянства такого рішення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що останній ухилятиметься від його виконання. Рішення про примусове повернення, може бути оскаржено до суду.
Тобто обов'язковим є попереднє прийняття компетентним органом рішення про примусове повернення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення відповідного компетентного органу щодо примусового поверння в країну походження або третю країну громадянина Нігерії ОСОБА_2 не приймалося. Отже не можна стверджувати, про ухилення відповідача від його виконання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що адміністративний суд не має повноважень на примусове видворення іноземця чи особи без громадянства до прийняття компетентним органом щодо цього іноземця чи особи без громадянства рішення про примусове повернення в країну походження або третю країну, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України; у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Деталі за посиланням: Постанова
_03_03.png)
