Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду залишив без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду, якою було скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому, з врахуванням уточнень, просив:

визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 № 850 (далі - Порядок № 850), у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги встановлено Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), а неврегульованість питань застосування положень цього Закону не скасовує це право. Оскільки йому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (далі - ОВС), тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2017 року позов задоволено, зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області  призначити та виплатити ОСОБА_2, у встановленому Законом № 565-XII розмірі, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850), одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому 22 лютого 2016 року ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ, а тому він має право на отримання вищезазначеної одноразової грошової допомоги, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем роботи в органах внутрішніх справ.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2017 року, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 19 травня 2016 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду ІІІ групи, яка встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти рішення, передбачене Порядком № 4.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), відтак, позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII, а не Законом № 565-XII та Порядком № 850.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги встановлено Законом № 565-XII, а неврегульованість питань застосування положень цього Закону не скасовує це право.  У зв'язку з тим, що йому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2018 року залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду, якою було  скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.07.2017 року.

При цьому касаційний суд виходив з того, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07 листопада 2015 року № 1 згідно Закону № 580 позивача призначено поліцейським з 07 листопада 2015 року як особу, що прибула з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадового окладу згідно штатного розпису.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 18 січня 2016 року № 8 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції  через хворобу за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580.

Згідно свідоцтва про хворобу від 13 січня 2016 року № 11/ЗВ, виданого військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», захворювання позивача - «Так, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ».

Зі змісту довідки до акта огляду МСЕК серії від 22 лютого 2016 року НОМЕР_1 вбачається, що з 22 лютого 2016 року ОСОБА_2 встановлено інвалідність ІІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

19 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати одноразову грошову допомогу у разі встановлення ІІІ групи інвалідності, до якої були додані копії: паспорта, довідок МСЕК, довідки про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках, витягу з наказу.

За результатами розгляду поданої ОСОБА_2 заяви Головне управління Національної поліції в Київській області листом від 06 червня 2016 року № 29/Щ-326 повідомило останнього, що матеріали про призначення одноразової грошової допомоги працівників поліції Департаментом фінансово-облікової політики МВС України не розглядаються у зв'язку з тим, що призначення вказаної допомоги проводиться за останнім місцем служби поліцейського. Крім того, у даному листі зазначено, що законодавством не передбачено виплату одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 23 Закону № 565-XII постановою № 850 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється МВС.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом МВС від 11 січня 2016 року затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №4).

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено IІI групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17, від 05 червня 2018 року у справі № 691/480/17.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної у частині наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Оскільки позивачу з 22 лютого 2016 року встановлено IІІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період дії Закону № 580-VIII, а тому суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII (70 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) 18390/91, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Деталі за посиланням: Постанова