Верховний Суд роз’яснив, з чого забов’язаний виходити суд, вирішуючи спір про право на отримання аліментів на утримання дитини

Позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини та зазначала, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, а відповідач допомоги на утримання дитини не надає.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення аліментів на дитину. Вказував на те, що позивач забрала сина та повернулася з ним до Сполучених Штатів Америки, оскільки мала дозвіл на тимчасове вивезення дитини за кордон. Але рішенням Верховного Суду Каліфорнії округу Лос-Анджелес постановлено повернути малолітнього в Україну. Син проживає з ним та повністю перебуває на його утриманні, мати з дитиною не бачиться, не піклується про нього та не надає матеріальної допомоги.

Суд першої інстанції первісний позов залишив без розгляду, а зустрічний позов задовольнив. Суд зазначив, що домовленості щодо виконання відповідачем свого обов'язку з утримання дитини між сторонами не досягнуто, тому на підставі статей 180, 182 СК України, з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища відповідача, суд стягнув з неї аліменти на дитину.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Оскарживши рішення судів, мати дитини зазначала, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні.

В матеріалах справи наявні акти обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї, складені за місцем проживання батька та за місцем проживання матері. Договір про навчання та про надання послуг з харчування, укладено у 2015 році батьком дитини, а відповідно до довідки 2016 року дитина виховується в іншому дошкільному навчальному закладі, з яким договір на отримання освітніх послуг укладено матір’ю дитини. 

Відповідно до висновку Департаменту праці та соціальної політики управління служб у справах дітей доцільно визначити місце проживання малолітнього разом з матір'ю.

Верховний Суд скасував рішення судів, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що суд зобов'язаний виходити з того, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків, з яким проживає неповнолітня дитина на час вирішення спору та для забезпечення якої й призначаються стягувані аліменти. Зазначені виплати мають цільовий характер, призначені не для використання батьками на власні потреби, а мають бути спрямовані виключено для забезпечення та створення належних умов для виховання та розвитку неповнолітньої дитини.

А вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не встановив, з ким із батьків на даний час проживає малолітній (постанова від 16.01.2019 у справі № 757/11578/15-ц).