Шостим апеляційним адміністративним судом залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

ОСОБА_3 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до поліцейського роти №2 Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Друзенка Віталія Борисовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 122 КУпАП.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2018 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що згідно матеріалів справи, зокрема, відеозапису з реєстратора службового автомобіля патрульного та приладу «Трукам», ОСОБА_3 здійснив порушення вимог Правил дорожнього руху, зокрема, перевищив швидкісний режим руху. Відповідач при складенні постанови про адміністративне правопорушення діяв в межах повноважень та на підставі закону, надав достатньо доказів та довів вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що адміністративного правопорушення ним не здійснювалось, докази щодо підтвердження скоєння правопорушення у відповідача відсутні.

Відповідно до норм статті 286 КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

На виконання вимог зазначеної статті дану справу терміново призначено до слухання з повідомленням учасників справи. Відповідачем надіслано до суду відзив на апеляційну скарги, в якій він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

В судовому засіданні апелянт підтримав заявлені у позові та апеляційній скарзі вимоги.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 року залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.12.2018 року.

При цьому суд виходив з того, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

З досліджених колегією суддів матеріалів справи вбачається, що 07 листопада 2018 року поліцейський роти №2 БПП в м. Бориспіль УП Київській області ДПП старший сержант поліції Друзенко В.Б притягнув ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 510 грн. за ч.3 статті 122 36 КУпАП, про що склав постанову серії НК №622472.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови інспектором патрульної поліції стало те, що позивач 07 листопада 2018 року о 06 год. 44 хв. на а/д Київ-Харків 77 км М-03, керуючи транспортним засобом Honda Civic ВО 1718 ВН, рухався зі швидкістю 116 км/год., перевищивши швидкість на 66 км/год на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29, чим порушив п.12.9 Б Правил дорожнього руху України. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху т.з. Trucam LTI 20/20, серійний номер ТС 000737. Копія постанови вручена під підпис та отримана особисто ОСОБА_3

Вважаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно вимог пп.б п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Відповідно до ч.3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачі у справі зобов'язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Разом з тим, відповідно до ч.5 статті 77 КАС якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

По суті зафіксованих в оскаржуваній постанові правопорушень апеляційний суд зазначає наступне.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що дійсно 07 листопада 2018 року близько 06.44 год. він рухався на автомобілі НОМЕР_1 у напрямку м. Київ. На вказаному відрізку дороги дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год.» порушує вимоги національних стандартів ДСТУ 4100-2014 (п.5.5.1 і 7.9) та не відповідає кольору, вказаному в національних стандартах. Крім того, знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 90 км/год» на даній ділянці руху установлений з порушенням п.12.20 правил дорожнього руху. Дорожні знаки «Обмеження швидкості руху 50, 70» порушують норми національних стандартів ДСТУ 4100-2014 - якщо обмеження максимальної швидкості, що вводиться на даній ділянці дороги, більш ніж на 20 км/год змінює її значення проти дозволеної швидкості руху на попередній ділянці, то треба використовувати ступінчасте обмеження швидкості з кроком не більше ніж 20 км/год послідовним встановленням знаків 3.29, розміщених один від одного на відстані від 100 до 150 м. З урахуванням зазначеного, на думку позивача, інспектор не мав права притягати його до адміністративної відповідальності за перевищення максимально допустимої швидкості, оскільки вказані у постанові дії не являються адміністративним проступком. Також зазначив, що відповідачем не було враховано дорожні та погодні умови та не надано доказів, що саме він порушив правила дорожнього руху, чим порушено його конституційні права.

Так, з дослідженого відеозапису з відеореєстратора автомобіля позивача та відео з реєстратора службового автомобіля відповідача судом встановлено, що дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксувания порушень Правил дорожнього руху» знаходиться на відмітці - 75 км+750 м А/Д М-03 «Київ-Харків-Довжанський», який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Зокрема, встановлено, що всі знаки встановлено згідно ДСТУ та є обов'язковими для виконання:

01:28 зафіксовано встановлення дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» по обидві сторони дороги, яким на даній ділянці дороги введено максимальну швидкість 90 км/год;

01:36 зафіксовано встановлення дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» по обидві сторони дороги, яким на даній ділянці дороги введено максимальну швидкість 70 км/год;

01:49 зафіксовано встановлення дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» по обидві сторони дороги, яким на даній ділянці дороги введено максимальну швидкість 50 км/год.

Крім того слід наголосити на тому, що під часу руху транспортного засобу в обов'язки водія не входить з'ясування законності встановлення дорожніх знаків та відповідність їх нормам ДСТУ. Так, згідно п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо незаконності встановлення певних дорожніх знаків, лише висловлено суб'єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя.

Правові підстави застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № ІІА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний ІЛІ LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/111923, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 25 вересня 2018 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №С000760, є придатним до застосування.

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc. також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3G08, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.

Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04 жовтня 2018 року. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.

Посилання позивача на ту обставину, що фіксація показників швидкості була здійснена в несприятливих погодних умовах - при тумані, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, скаржником надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 статті 122 КпАП України про порушення позивачем пункту 3.29 Правил дорожнього руху.

Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а постанова про адміністративне правопорушення від 07 листопада 2018 року серії НК № 622472 за формою відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час встановлення адміністративного правопорушення, а також накладення адміністративного стягнення на позивача, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Отже, доводи апелянта не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Деталі за посиланням: Постанова