Верховний Суд роз’яснив, чим характеризується стан сильного душевного хвилювання

Верховний Суд переглядав судові рішення у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Вироком особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

Відповідно до вироку суду особу визнано винуватим у тому, що він під час суперечки з потерпілим, яка виникла на ґрунті тривалих неприязних відносин, наніс останньому не менше семи ударів кулаками в обличчя, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до стійкої втрати загальної працездатності більше ніж на одну третину.

До обставин, які пом’якшують міру покарання обвинуваченого суд першої інстанції відніс щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями сім'ї потерпілого, оскільки судом встановлено, що особа проводив до свого будинку Інтернет, у зв'язку з чим була прокопана траншея біля воріт потерпілого і прокладений кабель, а дружина потерпілого кабель перерізала в декількох місцях.

Суд апеляційної інстанції скасував вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілого, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.

З рішеннями судів не погодились потерпілий та прокурор. 

Прокурор зазначав про невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості. Оскільки суди не врахували ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки (спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що потягли стійку втрату працездатності не менш ніж на одну третину), а враховані судами обставини, що пом'якшують покарання (позитивні характеристики, наявність на утриманні чотирьох дітей, не притягнення до кримінальної відповідальності) не давали підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК.

Крім того прокурор покликався на те, що місцевий суд безпідставно врахував обставину, яка пом'якшує покарання - вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями сім'ї потерпілого, що не передбачено п. 7 ч. 1 ст. 66 КК, а апеляційний суд не виключив цю обставину з вироку.

Колегія суддів ККС ВС дійшла висновку, що призначене особі покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК слід визнати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, м'яким покаранням.

Верховний Суд зазначив, що суд залишив поза увагою доводи прокурора та потерпілого про наявність тяжких наслідків від злочину для потерпілого, якому заподіяні тілесні ушкодження, котрі під час травматичного процесу призвели до незворотних змін і за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров'я, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на 1/3 (33 %).

Погодився суд касаційної інстанції і з доводами прокурора щодо безпідставного визнання обставиною, яка пом'якшує покарання, перебування особі у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями сім'ї потерпілого - перерізання дружиною потерпілого інтернет-кабелю до будинку обвинуваченого, оскільки така обставина не передбачена п. 7 ч. 1 ст. 66 КК.

Верховний Суд зауважив, що навіть в силу ч. 2 ст. 66 КК у місцевого суду не було підстав визнавати її такою, що пом'якшує покарання обвинуваченого.

Суд роз’яснив, що стан сильного душевного хвилювання, як емоційний процес, характеризується своєю раптовістю, неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.

А відповідно до обставин провадження засуджений спричинив потерпілому тілесні ушкодження на наступний день після перерізання кабелю. Про безпідставність визнання судом зазначеної пом'якшуючої покарання обставини свідчить і малозначність приводу, через який особа вчинив злочин та відсутність будь-яких протиправних дій з боку потерпілого щодо нього (постанова від 16.01.2019 у справі № 723/873/15-к).

Джерело: Українське право