Шостим апеляційним адміністративним судом залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену 20.07.2018 року.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 19 липня 2018 року позивач, знаходячись у місті Бориспіль, приблизно о 18 годині 50 хвилин підійшов до автомобіля «Шевроле Вольт», VIN: НОМЕР_1, який йому було передано для керування і який знаходився на парковці біля магазину «Супутник» за адресою:  місто Бориспіль Київської області, вул. Київський Шлях, буд.20. В цей час до нього підійшли співробітники поліції і повідомили, що він, керуючи вище зазначеним автомобілем здійснив поворот ліворуч, перетнувши подвійну дорожню горизонтальну суцільну лінії розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на вулиці Київський шлях, чим порушив п. 34.1.3 Правил дорожнього руху України та, ніби-то, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На його вимогу поліцейські відмовилися продемонструвати докази того, що саме позивач скоїв вказане адміністративне правопорушення, та попри відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, командир батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області старший лейтенант поліції Горкун Віталій Володимирович 20 липня 2018 року (наступного дня) розглянув на місці справу про адміністративне правопорушення та виніс Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 204344, якою постановив застосувати до ОСОБА_4 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн..

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення  норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вказані в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності обставини, а також порядок розгляду справи зафіксований на відео з реєстратора службового автомобіля та на відео з нагрудної камери інспектора. Наголошує, що розгляд відбувався у відповідності до вимог ст.258 КУпАП без складання протоколу, на місці вчинення правопорушення.

На апеляційну скаргу надійшов відзив, в якому зазначено, що  судом першої інстанції прийнято рішення у справі на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, з наданням оцінки усім аргументам учасників справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що командиром батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області старшим лейтенантом поліції Горкуном Віталієм Володимировичем 20 липня 2018 року в м. Борисполі по вул. Київський шлях, 20, було винесено постанову серії БР №204344, відповідно до змісту якої відповідач встановив, що 19липня 2018 року о 18 годині 48 хвилин у місті Бориспіль на вул. Київський Шлях, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем Шевроле Вольт д.н.з тНОМЕР_2, здійснив поворот ліворуч, при цьому перетнув подвійну дорожню горизонтальну суцільну лінію розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п.п. 34.1.3 Правил дорожнього руху України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.  Вказаною постановою відповідач наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

До постанови додано відеозапис правопорушення та пояснення свідків.

Дана постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

09.01.2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2018 р. залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення не вбачається з огляду на наступне

Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі -Правила).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.9. Правил визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відповідно до п. 8.1. Правил регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил (п. 8.5.1. Правил).

Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху.

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч.3 ст. 122 КУпАП).

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції - ч.2 ст. 258 КУпАП.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 Інструкції).

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для        правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до приписів      статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України     доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень     статті  75,76 КАС України  достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується відеозаписом правопорушення.

Так, з відеозапису не вбачається, що саме автомобіль «Шевроле Вольт», перетнув подвійну суцільну дорожню розмітку, як і не видно номерних знаків автомобіля, водій якого скоїв вказане адміністративне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій та рішень та не надав належні докази, які спростовують доводи позивача.

 Деталі за посиланням: Постанова