Верховний Суд висловився щодо набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

Позивач позивалася до територіальної громади в особі міської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю. 

Особа зазначила, що з 2004 року проживає у квартирі, де був зареєстрований її вітчим, та яка була раніше кімнатою у гуртожитку. Позивач покликалась на те, що сплачує житлово-комунальні послуги та нею зроблений ремонт у квартирі, володіння вказаним майном є добросовісним та безперервним протягом всього часу проживання, тому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили особі у задоволенні позову у зв’язку з тим, що спірна квартира перебуває у комунальній власності, тому норми щодо набувальної давності в цьому випадку застосуванню не підлягають.

Позивач не погодилась з судовими рішення та зазначила, що суди, позбавляючи її права на вказане помешкання, дійшли помилкового висновку, що вона знала, що володіє чужим майном, вона не знала і не могла знати, що спірне житлове приміщення є чужим.

Проте Верховний Суд не знайшов підстав для скасування судових рішень та касаційну скаргу позивача не задовольнив.

Верховний Суд зазначив, що за аналізом частини першій статті 344 ЦК України за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно. 

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Тому при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна, не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Суд касаційної інстанції зазначив, що у цій справі позивач, вселяючись у спірну квартиру без належних правових підстав, не могла не знати, що квартира належить до комунальної власності, отже власник квартири відомий, і набути право власності на комунальне житло за набувальною давністю у неї не буде підстав. 

Верховний Суд зауважив, що для набуття права власності на житло, яке перебуває у комунальній власності існує порядок приватизації житла (постанова від 24.01.2019 у справі № 755/16913/16-ц).