Київським апеляційним судом скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У листопаді 2014 року ПАТ «КБ «Південкомбанк» звернувся до суду із вказаним вище позовом,який мотивував тим, що 15 березня 2013 року між банком і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 170К-21Ф, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 950000 грн. терміном до 25 лютого 2015 року із сплатою 17 % річних, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити проценти за його користування.

Вказував, що за умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_1 мав повернути кредит одним платежем в кінці строку, а проценти сплачувати щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість, яка станом на 28 жовтня 2014 року становить 1033818,87 грн., з яких тіло кредиту 949928,17 грн., проценти - 80743,98 грн. та пеня - 80743,98 грн. У зв'язку з наведеним, посилаючись на ст.1054 ЦК України та умови кредитного договору, який передбачає право банку у випадку прострочення платежів вимагати дострокового повернення кредиту, просив стягнути із відповідача на користь банку борг за кредитним договором в розмірі 1033818,87 грн. та судові витрати.

У грудні 2014 року відповідач ОСОБА_1 подав зустрічний позов, який пізніше уточнив, доповнив і просив визнати припиненим із 11 квітня 2014 року його зобов'язання перед ПАТ «КБ «Південкомбанк» за кредитним договором № 170К-21Ф від 15 березня 2013 року у зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі; визнати відсутнім у ПАТ «КБ «Південкомбанк» права на стягнення із нього боргу за кредитним договором № 170К-21Ф від 15 березня 2013 року, визнати припиненим із 11 квітня 2014 року договір застави майнових прав на депозитний вклад № 170З-21Ф від 15 березня 2013 року, укладений між ПАТ «КБ «Південкомбанк» і ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп».

Зустрічний позов мотивовано тим, що 14 березня 2013 року між ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» та ПАТ «КБ «Південкомбанк» був укладений договір банківського вкладу «Стандартний» № 588Д-21Ю про розміщення депозитного вкладу в розмірі 1000000 грн. строком на 2 роки з виплатою процентів. 15 березня 2013 року між ПрАТ «СК «Ейемджи Груп» та ПАТ «КБ «Південкомбанк» був укладений договір застави майнових прав, за яким депозит за договором банківського вкладу «Стандартний» передавався під заставу для забезпечення виконання зобов'язань за укладеним між ним і банком кредитним договором № 170К-21Ф щодо видачі йому кредиту в розмірі 950000 грн.

Зазначав, що 11 квітня 2014 року між ним і ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» був укладений договір про заміну кредитора у зобов'язанні за договором банківського вкладу «Стандартний» № 588Д-21Ю, згідно якого ПрАТ «СК «Ейемджи Груп» передало, а він прийняв право вимоги до ПАТ «КБ «Південкомбанк» за договором банківського вкладу «Стандартний» на суму 1000000 грн., про що повідомлено ПАТ «КБ «Південкомбанк». Однак, всупереч умовам договорів, що склали кредитний проект, ПАТ «КБ «Південкомбанк», відмовився від виконання вимог ОСОБА_1 і ПрАТ «СК «Ейемджи Груп» про дострокове припинення договорів кредитного проекту: договору банківського вкладу «Стандартний» № 588Д-21Ю від 14 березня 2013 року , кредитного договору № 170К-21Ф від 15 березня 2013 року та договору застави майнових прав на депозитний вклад № 170З-21Ф від 15 березня 2013 року, у зв'язку з чим він звернувся до суду.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року у задоволенні первісного позову ПАТ «КБ «Південкомбанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненим з 11 квітня 2014 року зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 170К-21Ф від 15 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «КБ «Південкомбанк» щодо повернення суми кредиту в розмірі 950000 грн. та визнано припиненими з 11 квітня 2014 року зобов'язання за договором застави майнових прав на депозитний вклад №1703-21Ф від 15 березня 2013 року, укладеного в забезпечення виконання кредитного договору № 170К-21Ф від 15 березня 2013 року між ПАТ «КБ «Південкомбанк» і ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» на суму 1000000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із таким рішенням, ПАТ«КБ «Південкомбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким вимоги банку задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду щодо припинення зобов'язань за кредитним договором та договором застави майнових прав на депозитний вклад, бо дострокове повернення вкладу умовами договору не передбачене. Висновки суду про заміну 11 квітня 2014 року кредитора у зобов'язанні за договором банківського вкладу суперечать умовам договору, який не допускає відступлення права вимоги в односторонньому порядку. Суд невірно застосував до спірних правовідносин Закон України «Про іпотеку» та п.34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Хибним є посилання суду на угоди від 16 квітня 2014 року між ПАТ «КБ «Південкомбанк», ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» та ОСОБА_1 про визнання виконаними зобов'язань за договором застави майнових прав на депозитний вклад та визнання банком факту погашення зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року апеляційна скарга ПАТ «КБ «Південкомбанк» відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу ПАТ «КБ «Південкомбанк» задоволено частково, ухвалу апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2016 року скасовано і ухвалено нове, яким позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (місцезнаходження: 02096 м.Київ, вул.Харківське шосе 49, код ЄДРПОУ 19358767) борг за кредитним договором у розмірі 1033818 гривень 87 коп. та судовий збір у розмірі 4384 гривні 80 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що 14 березня 2013 року між ПАТ «КБ «Південкомбанк» і ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» був укладений договір банківського вкладу «Стандартний» № 588Д-21Ю, згідно з яким товариство перерахувало на рахунок банку грошові кошти у безготівковій формі у якості вкладу в розмірі 1000000 грн. строком до 26 лютого 2015 року, а банк прийняв грошові кошти і зобов'язався сплатити проценти за їх користування.

15 березня 2013 року між ПАТ «КБ «Південкомбанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 170К-21Ф, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби у розмірі 950000 грн. зі сплатою 17 % річних за користування коштами, з кінцевою датою повернення кредиту 25 лютого 2015 року.

Цього ж дня 15 березня 2013 року для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ПрАТ «СК «Ейемджи Груп» уклали договір застави майнових прав на депозитний вклад № 1703-21Ф.

Пунктом 1.1 вказаного договору застави передбачено, що цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 170К-21ФК від 15 березня 2013 року, а також усіх додаткових угод чи договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, укладеного між заставодержателем та ОСОБА_1, за яким позичальник зобов'язаний до 25 лютого 2015 року повернути заставодержателю отримані за кредитним договором кредитні кошти в сумі 950000 грн. та сплатити проценти у розмірі 17 % річних, а також повністю сплатити штрафні санкції (пеню) у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п.1.2 договору застави на забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у пункті 1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в заставу заставодержателю майнові права на депозитний вклад, що розміщений на рахунку № НОМЕР_2, відкритому в Київській Філії ПАТ «КБ «Південкомбанк».

Також, судом встановлено, що 18 березня 2014 року ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» спільно з ОСОБА_1 надіслали на адресу ПАТ «КБ «Південкомбанк» лист з вимогою про дострокове вилучення вкладу та припинення договору банківського вкладу «Стандартний» № 588Д-21Ю від 14 березня 2013 року і спрямування грошових коштів вкладу на дострокове погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 170К-21 Ф від 15 березня 2013 року.

Листом від 21 березня 2014 року ПАТ «КБ «Південкомбанк» не погодився з вимогою про дострокове вилучення вкладу, пославшись на п.1.6 договору банківського вкладу «Стандартний» № 588Д-21Ю, який не передбачає дострокове повне або часткове повернення вкладу.

11 квітня 2014 року ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» та ОСОБА_1 уклали договір про заміну кредитора у зобов'язанні, згідно з яким ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» передало ОСОБА_1 право вимоги до ПАТ «КБ «Південкомбанк» за договором банківського вкладу «Стандартний» № 588Д-21Ю на суму 1000000 грн. Про заміну кредитора в договорі банківського вкладу «Стандартний» 14 квітня 2014 року ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп»  повідомило ПАТ «КБ «Південкомбанк» листом зі зворотнім повідомленням.

Окрім того, судом встановлено, що за умовами кредитного договору № 170К-21Фвід 15 березня 2013 року позичальник ОСОБА_1 мав повернути кредит одним платежем в кінці строку, а проценти сплачувати щомісячними платежами, однак не виконував цих обов'язків, внаслідок чого виникла прострочену заборгованість, яка станом на 28 жовтня 2014 року становить 1033818,87 грн., з яких тіло кредиту 949928,17 грн., проценти - 80743,98 грн. та пеня - 80743,98 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі зобов'язання позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 170К-21Ф від 15 березня 2013 року припинилось на підставі положень ст.601 ЦК України.

При цьому суд  виходив з того, що після набуття 11 квітня 2014 року ОСОБА_1 прав на банківський вклад «Стандартний» № 588Д-21Ю в силу ст.ст.592, 1060 ЦК України ПАТ «КБ «Південкомбанк» повинен був здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог і за рахунок депозитних коштів, яких достатньо, погасити заборгованість за кредитним договором.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, зарахуванням (ст.601 ЦК України).

Відповідно до ст.606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватись для юридичних осіб - при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; для фізичних осіб - при спадковому правонаступництві в разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки. Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів правовідносин повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється зобов'язання.

Ураховуючи наведене, ст.606 ЦК України повинна застосовуватися судом до правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15).

Отже, положення ст.606 ЦК України щодо поєднання боржника і кредитора в одній особі в даній справі не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки позивач за зустрічним позовом та відповідач за первісним позовом є та сама фізична особа, отже поєднання двох суб'єктів в одному не відбулося.

Окрім того, відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно п.5 ч.1 ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції Закону № 629-VIII від 16 липня 2015 року) з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Стаття 52 цього Закону визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а також оплату витрат та здійснення платежів.

Враховуючи, що 26 травня 2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «КБ «Південкомбанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію, а 26 вересня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про початок ліквідації цього банку, також неможливим є і зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку.

У період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є задоволенням вимог кредитора в порушення порядку ст.52 цього Закону, не допускається (правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2047цс16).

Посилання суду у рішенні на можливість зарахування однорідних вимог, оскільки тимчасову адміністрацію запроваджено у ПАТ КБ «Південкомбанк» після моменту, коли мало бути здійснено таке зарахування, тобто після отримання 11 квітня 2014 року ОСОБА_1 права вимоги за депозитом, необгрунтовані.

За змістом ст.601 ЦК України зарахування однорідних вимог можливе лише у відношенні наступних вимог: 1) вимог, строк виконання яких настав; 2) вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В даному випадку строк виконання вимог за кредитним договором установлений сторонами до 25 лютого 2015 року, тобто станом на 11 квітня 2014 року є таким, що не настав, а відтак приписи ст.601 ЦК на дані відносини не поширюються.

Правом на дострокове стягнення кредиту із ОСОБА_1 банк скористався у листопаді 2014 року, тобто вже після запровадження у банку тимчасової адміністрації і початку процедури його ліквідації.

Суд першої інстанції, посилаючись на поєднання боржника і кредитора в одній особі та застосовуючи до спірних правовідносин ст.601 ЦК України, наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції  не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи первісний позов ПАТ «КБ «Південкомбанк» в межах заявлених вимог та

наявних доказів, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.  

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Встановлено, що позичальник ОСОБА_1 не виконував передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має заборгованість, що у свою чергу свідчить про порушення прав кредитора ПАТ «КБ «Південкомбанк» і необхідність їх захисту шляхом стягнення боргу за кредитним договором, який станом на 28 жовтня 2014 року становить 1033818,87 грн., з яких тіло кредиту 949928,17 грн., проценти - 80743,98 грн. та пеня - 80743,98 грн.

Вказаний розрахунок є обгрунтованим і не спростований відповідачем.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на його необгрунтованість, а саме відсутність факту поєднання боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК України) та неможливістю зарахування зустрічних однорідних вимог (ст.601 ЦК України) з огляду на процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та законодавчу заборону зарахування зустрічних однорідних вимог під час ліквідацїі банку.

Доводи відповідача ОСОБА_1 та представника ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» про те, що зарахування однорідних вимог відбулося саме на підставі ст.601 ЦК України, що є правомірним, бо тимчасову адміністрацію запроваджено у ПАТ КБ «Південкомбанк» у травні 2014 року, тобто через місяць після отримання 11 квітня 2014 року ОСОБА_1 права вимоги за депозитним договором, необгрунтовані.

Як вище вказувалося ст.601 ЦК України передбачає можливість зарахування однорідних вимог лише у двох випадках: 1) вимог, строк виконання яких настав; 2) вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В даному випадку строк виконання вимог за кредитним договором установлений сторонами до 25 лютого 2015 року, тобто станом на 11 квітня 2014 року є таким, що не настав, а відтак приписи ст.601 ЦК на дані відносини не поширюються.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на припинення зобов'язань за кредитним договором та договором застави з огляду на укладення 16 квітня 2014 року угод між ПАТ «КБ «Південкомбанк», ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» та ОСОБА_1 про визнання виконаними зобов'язань за договором застави майнових прав на депозитний вклад та визнання банком факту погашення зобов'язань за кредитним договором необгрунтовані з наступних підстав.

26 травня 2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «КБ «Південкомбанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до приписів ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Зокрема згідно п.1 ч.3 цієї статті є нікчемними правочини, за якими банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку

контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Із наявних у матеріалах справи угод, укладених 16 квітня 2014 року між ПАТ «КБ «Південкомбанк» і ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп», а також між ПАТ «КБ «Південкомбанк» і ОСОБА_1 вбачається, що Південкомбанк відмовився від власних майнових вимог, визнавши, що втратив права кредитора за кредитним договором із ОСОБА_1 та визнав за останнім право вимоги на 50000 грн.

З огляду на те, що вказані договори укладені близько місяця до дня запровадження тимчасової адміністрації банку і пов'язані із відмовою банку від власних майнових вимог за кредитним договором, то в силу приписів ч.2 ст.215 ЦПК України та ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вони є нікчемними, а відтак згідно ч.1 ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків (правові висновки Верховного Суду України у постановах: від 05 липня 2017 року у справі № 6-881цс17; від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1121цс17). Тому суд не приймає їх до уваги.