Верховний Суд роз'яснив, чи впливає думка потерпілого, висловлена суду щодо виду та розміру покарання, на можливість оскарження вироку

Вироком суду особу визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів громадян, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Потерпіла звернулась з апеляційною скаргою на вирок суду та просила його скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
Апеляційний суд повернув особі апеляційну скаргу та зазначив, що вимоги апеляційної скарги потерпілої виходять за межі вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Суд зазначив, що з матеріалів кримінального провадження, зокрема, з аудіозапису судового засідання, у виступі в судових дебатах представника потерпілої вбачається, що сторона потерпілої наполягала на призначенні обвинуваченому міри покарання не у вигляді штрафу, як просив прокурор, а у виді виправних робіт без позбавлення права керувати транспортним засобом.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в апеляційній скарзі потерпіла просить про призначення тяжчої міри покарання, ніж просила сторона потерпілої в судовому засіданні суду першої інстанції. тому суд вирішив, що оскільки згідно з п.7 ч.1 ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) потерпілий не має право оскаржувати вирок поза межами тих вимог, які просив в суді першої інстанції, то згідно п.2 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга, подана особою, яка не мала права подавати її у визначеній частині повертається особі, яка її подала.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду скасував таку ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК України потерпілий або його представник чи законний представник мають право подати апеляційну скаргу в частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
Однак за своєю правовою природою вимоги полягають в адресованих суду і сформульованих у категоричній формі пропозиціях учасників процесу вчинити певні дії, які окреслюють межі процесуальних повноважень суду. У передбачених законом випадках зі сторони потерпілого такі пропозиції можуть стосуватися обсягу обвинувачення, розміру цивільного позову, дослідження певних доказів.
Верховний Суд роз’яснив, що позиція щодо визначення винному виду та розміру покарання й можливості звільнення від його відбування є не процесуальною вимогою, а думкою потерпілого, яка може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність. Також така висловлена позиція не обмежує потерпілого у можливостях подальшого оскарження до суду вищого рівня законності й обґрунтованості вироку у частині вирішення вказаних питань у тому числі щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Тому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги суперечить точному змісту п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК України, обмежує гарантоване право доступу до правосуддя, а також її постановлено без дотримання вимоги справедливості судового розгляду (постанова від 21.02.2019 у справі № 742/584/18).

Джерело: Українське право