Нестворення під час руху автомобіля перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху не звільняє водія від відповідальності за порушення ПДР

Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що позивач, керуючи транспортним засобом, рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот (розворот), в той час, коли праві інші смуги були не зайняті, чим порушив вимоги п. 11.5 Правил дорожнього руху України (ПДР).

Позивач покликався на те, що автомобіль під його керуванням здійснював рух по крайній лівій смузі, з метою здійснення розвороту ліворуч. Тобто, згідно п. 10.4 ПДР, він завчасно зайняв крайню ліву смугу для руху, з метою здійснення маневру, пов'язаного із зміною напрямку руху. При цьому, він не змінював смугу, з метою забезпечення можливості стежити за дорожньою обстановкою з урахуванням темного часу доби, погодних умов у вигляді дощу, недостатньої видимості у напрямку руху та для чіткого розпізнання елементів дороги у вигляді дорожньої розмітки п.1.7 або п. 1.11 ПДР.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що відеозаписом підтверджується порушення позивачем п.11.5 ПДР, а саме рух автомобіля позивача по крайній лівій смузі дороги, в той час, коли праві смуги дороги були не зайняті. Світловий покажчик повороту відповідного напрямку на автомобілі не був увімкнений, що спростовує доводи позивача про те, що він мав намір здійснити поворот (розворот).

Апеляційний адміністративний суд дійшов іншого висновку та позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наданий відповідачем у якості доказу відеозапис, не підтверджує факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки відеозапис не доводить створення водієм перешкоди або небезпеки руху для інших учасників дорожнього руху, що є складовою адміністративного правопорушення. Суб'єктивне сприйняття відповідачем певних обставин, не може вважатися належним доказом в адміністративній справі, адже такими можуть бути лише пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.

Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки відеозапис подій не доводить створення позивачем перешкоди або небезпеки руху для інших учасників дорожнього руху, що є складовою адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 11.5 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

У відповідності до частини другої статті 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, тобто за порушення п.11.5 ПДР.

Суд касаційної інстанції зазначив, що дотримання Правил дорожнього руху є обов'язком водія. Не створення під час руху автомобіля перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не позбавляє водія обов'язку неухильно дотримуватись Правил дорожнього руху та не позбавляє, при цьому, відповідальності.

Верховний Суд визнав правильним висновок суду першої інстанції, що порушення позивачем п.11.5 ПДР є достатньою підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, у відповідності до частини другої статті 122 КУпАП (постанова від 13.03.2019 у справі №214/7100/16-а (2-а/214/67/17).

Джерело: Українське право