Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди не є обов’язковою умовою для кваліфікації дій за ч.2 ст.365 КК України

Суди розглядали кримінальне провадження за обвинуваченням осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 371 Кримінального кодексу України (КК).

Вироком суду осіб визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК, та визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК та виправдано за відсутністю в їх діях цього складу злочину на підставі ч. 1 п. 3 ст. 373 КПК.

Відповідно до вироку суду осіб, які перебували на посадах старшого слідчого та оперуповноваженого, визнано винуватими в тому, що вони вчинили завідомо незаконний привід.

Особи усно пред'явили незаконну вимогу прослідувати за ними до слідчого відділу для проведення слідчих дій, зазначивши при цьому, що потерпілий начебто перебуває в розшуку, а суд надав дозвіл на його привід. Одержавши мотивовану відмову виконати цю вимогу через її невідповідність вимогам закону, старший слідчий висловив погрози застосувати фізичне насильство. Потім потерпілому було завдано ударів ногою по ногах, різко загнуто руки за спину та незаконно застосовано металеві кайданки, а один з обвинувачених ударив кулаком потерпілому у живіт.

Органами досудового розслідування особи також обвинувачувалися в тому, що вони перевищили свої службові повноваження, що супроводжувалося застосуванням насильства та з погрозою його застосування, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.

Виправдовуючи осіб за ч. 2 ст. 365 КК у зв'язку з відсутністю в їх діях складу цього злочину, суд першої інстанції виходив із того, що у судовому засіданні сторона обвинувачення не довела факту завдання діями обвинувачених правам потерпілого майнової шкоди у розмірі, вказаному в диспозиції інкримінованого їм злочину.

Місцевий суд зазначив, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, є завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Відповідно до п. 3 примітки до статті 364 цього Кодексу в редакції Закону від 13 травня 2014 року № 1261-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон № 1261-VII) істотною шкодою, вважається така, що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Оскільки сторона обвинувачення не довела матеріального еквіваленту шкоди, завданої діями обвинувачених, суд дійшов висновку, що ці дії не містять складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.

Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів, скасував судові рішення та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції нагадав про правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові № 13-57кс18 від 5 грудня 2018 року у справі № 301/2178/13-к.

ВС вказав на те, що відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 365 КК перевищенням влади або службових повноважень є умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. 

За ч. 2 ст. 365 КК кримінальна відповідальність настає за дії, передбачені ч. 1 цієї статті, якщо вони супроводжувалися: 1) насильством або погрозою застосування насильства; 2) застосуванням зброї чи спеціальних засобів; 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

При цьому, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівником правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять одну з ознак, визначених у вказаній нормі кримінального закону, - супроводжуються: насильством або з погрозою застосування насильства, застосування зброї або спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК не є обов'язковою умовою для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 365 КК.

ВС зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки судами було встановлено, що особи застосували до потерпілого насильство у вигляді завдання ударів руками та ногами, висловлювали словесну погрозу застосувати насильство, а також застосували до нього спецзасоби - кайданки, чим завдали болю та внаслідок вказаних дій потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (постанова від 03.04.2019 у справі № 167/1547/15-к).

Джерело: Українське право