Верховний Суд вказав, що є необхідним для встановлення відповідності дозволу на виїзд дитини за кордон найкращим інтересам дитини

Особа звернулась до суду з позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, оскільки відповідач відмовлявся надати позивачу дозвіл на виїзд дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення. Позивач просила суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітнього сина за межі державного кордону України - в Португалію, у супроводі матері без згоди батька.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надала суду доказів на підтвердження бажання дитини здійснювати виїзд за межі державного кордону України.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, проте у задоволенні позову також відмовив. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не надала адреси, за якою буде перебувати дитина у разі надання судом відповідного дозволу, при цьому враховуючи, що час перебування за межами України обмежений позовними вимогами до певної дати, виконання рішення суду у разі надання дозволу на виїзд дитини у зв`язку з цим може бути ускладнене. Також суд зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження наміру повернути дитину на територію України саме у визначену нею дату, про що можуть свідчити авіаквитки.

Позивач оскаржила рішення судів та зазначила, що суди перешкодили їй у здійсненні заходів, спрямованих на покращення здоров`я дитини, її фізичного, духовного та морального розвитку, а позиція відповідача щодо ненадання дитині дозволу у виїзді за кордон шкодить інтересам останнього, та не сприяє його всебічному та гармонійному розвитку, що вказує на зловживання відповідачем своїми батьківськими правами.

Також особа покликалась на те, що не надала авіаквитки, оскільки не наважувалася їх купувати з огляду на затягування судового процесу, при цьому вони не виключали можливості поїздки на автомобілі.

Касаційний цивільний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, рішення якого залишив без змін.

Верховний Суд нагадав, що тимчасовий виїзд дитини за кордон передбачений на підставі рішення суду та має відповідати найкращим інтересам дитини, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18).

Суд касаційної інстанції вказав, що незазначення позивачем конкретної адреси місця перебування дитини та ненадання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України виключає можливість встановити обов`язкові обставини, а саме: чи буде такий дозвіл відповідати найкращим інтересам дитини.

ВС зауважив, що сама по собі можливість поїздки за кордон не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має країна поїздки, мета такої поїздки та період поїздки.

А надання дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретної адреси місця перебування дитини за межами України та не надання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України створить ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості (постанова від 03.07.2019 у справі № 643/1090/17).