Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач зазначала, що є власником 3/4 частин двокімнатної квартири, а власником 1/4 частини цієї квартири на підставі договору дарування є відповідач. Оскільки частка відповідача в квартирі є незначною й виділу не підлягає, а спільне проживання в квартирі є неможливим, вона запропонувала відповідачу компенсувати їй вартість частки в квартирі, проте відповідач не погодилась. Тому позивач просила суд припинити право власності відповідача на 1/4 частину квартири, визнати за нею право власності на вказану частку, виплативши особі компенсацію вартості цієї частки, яку внесено на депозитний рахунок суду.
Відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і вселення в квартиру, посилаючись на те, що позивач перешкоджає їй у користуванні 1/4 частиною в квартирі.
Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнили.
Суди виходили з того, що припинення права власності на 1/4 частину квартири, що належить відповідачу, завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки іншого житлового приміщення на праві власності вона не має.
Позивач оскаржила рішення судів в касаційному порядку та зазначала про те, що відповідач забезпечена житлом та проживає в ізольованій двокімнатній квартирі.
Верховний Суд не знайшов підстав для скасування судових рішень.
Суд касаційної інстанції нагадав, що частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких, суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні, а саме: частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Верховний Суд зазначив, що аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливе за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном.
Оскільки судами встановлено, що відповідач іншого житла, крім спірної квартири не має, а компенсація вартості належної їй на праві власності частки в ній є незначною, Верховний Суд визнав вірними висновки судів про те, що припинення права власності відповідача на 1/4 частку квартири завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника.
Касаційний цивільний суд зауважив, що сама по собі наявність однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови встановлення, що припинення права власності відповідача на частку у спільному майні може завдати істотної шкоди її інтересам як співвласника та членам його сім`ї, не може бути підставою для задоволення позову (постанова від 18.07.2019 у справі № 210/2236/15-ц).
Джерело: Українське право
_03_03.png)
