ВС вказав, чи може перебування відповідача за межами країни бути підставою для зупинення перебігу позовної давності

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики. 

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову у зв’язку з тим, що позивач пропустив строк позовної давності та не просив його поновити.

Позивач оскаржив рішення судів в касаційному порядку та зазначав, що суди не звернули уваги на наявність непереборної сили, а саме те, що відповідачка тривалий час перебувала за кордоном, виїхала до Південної Кореї, що відповідно до статті 263 Цивільного кодексу України є підставою для зупинення перебігу строку позовної давності.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду не визнав такі доводи обґрунтованими.

Суд зазначив, що заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідача просив застосувати до спірних правовідносин, передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, оскільки термін повернення коштів було відстрочено до 01 серпня 2011 року, а позивач з позовом звернувся у травні 2017 року.

Заперечуючи проти застосування до спірних правовідносин позовної давності, позивач посилався на те, що пред`явленню позову відповідно до пункту першого частини першої статті 263 ЦК України перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила), що є підставою для зупинення перебігу позовної давності. Непереборною силою позивач вважав перебування відповідача за межами країни у Південній Кореї.

ВС нагадав, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята стаття 267 ЦК України), проте позивач із заявою про поновлення строку позовної давності не звертався.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України).

Суд касаційної інстанції погодився із судами попередніх інстанцій, що перебування відповідача за межами країни не є непереборною силою у розумінні статті 263 ЦК України та не може бути підставою для зупинення позовної давності (постанова від 01.08.2019 у справі № 657/1079/17).

Джерело: Українське право