Як захистити свої права у випадку невиконання судового рішення

Наявність рішення суду про задоволення позовних вимог у спорі із суб’єктом владних повноважень не завжди є останньою крапкою у питанні відновлення порушеного права, оскільки таке рішення не часто виконується боржником добровільно, а виконання рішення суду в примусовому порядку потребує додаткового часу. Крім того, у процесі примусового виконання відповідач може допустити нові порушення прав позивача, які потребуватимуть захисту.

Для забезпечення належного виконання судового рішення у адміністративному процесуальному законодавстві передбачено інститут судового контролю.

Так, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, штраф за невиконання судового рішення накладається на керівника суб`єкта владних повноважень незалежно від того чи залучався такий керівник як відповідач при його прийнятті (постанова КАС ВС від 18.07.2019 у справі № 813/213/17).

А відповідно до частини сьомої статті 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов’язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов’язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Також з урахуванням ухвали Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 800/592/17 клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення може бути подано і після ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця).

Якщо має місце протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі, позивач має право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, а не з окремим новим позовом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Верховний Суд у таких справах зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Так, у справі щодо оскарження повторної (вже після вирішення спору в судовому порядку) відмови Головного управління Держземагентства у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, Верховний Суд зазначив, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням постанови окружного адміністративного суду, що набрала законної сили, тому обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнати протиправною відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним із способів виконання постанови суду. Дійшовши висновку, що спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, суд касаційної інстанції скасував судові рішення та закрив провадження у справі.

Джерело: Українське право