ККС ВС нагадав, чим характеризується суб`єктивна сторона вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання

Вироком суду особу засуджено за статтею116 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до вироку суду особу засуджено за те, що він у приміщенні квартири, яку винаймав з колишньою дружиною, під час конфлікту з особою, який виник раптово внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, умисно завдав йому ударів руками і ногами по голові та різних ділянках тіла, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, в тому числі ті, внаслідок яких настала його смерть, тобто вчинив умисне вбивство потерпілого в стані сильного душевного хвилювання.

Прокурор та потерпіла подали касаційну скаргу, оскільки вважали, що дії засудженого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК. Прокурор зазначав, що апеляційний суд, залишаючи без зміни вирок, не звернув уваги, що суд першої інстанції не вказав, у чому полягала образа з боку потерпілого і які його протиправні дії викликали в засудженого стан сильного душевного хвилювання.

ВС не знайшов підстав для задоволення касаційних скарг.

Суд касаційної інстанції нагадав, що суб`єктивна сторона вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за ст. 116 КК є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» потрібно мати на увазі, що суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.

Суд зазначив, що згідно з актом судово-психіатричного експерта у період інкримінованих дій особа перебував у стані фізіологічного афекту, який обмежив можливість останнього передбачити наслідки своїх дій. Такий стан був обумовлений суб`єктивно значимою для особи ситуацією, викликаною емоційним напруженням, та блокував здатність до раціонального вирішення конфлікту. Стан фізіологічного афекту в особи може бути підставою для юридичної кваліфікації стану сильного душевного хвилювання.

А встановлені судом фактичні обставини злочину (засуджений несподівано в нічний час виявив у квартирі колишньої дружини незнайомого чоловіка, який був напівроздягнутим, та звернувся до нього зі словами: «А ти хто такий?», на столі стояла відкоркована пляшка шампанського, диван був розстелений) давали суду підстави вважати, що засуджений суб`єктивно сприймав ситуацію, яка склалася, як таку, що є об`єктивно образливою для нього, а поведінку потерпілого - як аморальну і таку, що принижує його чоловічу гідність.

Джерело: Українське право