Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- поновити її на посаді головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області з 13 листопада 2015 року,
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 листопада 2015 року до дня поновлення на роботі 4612,59 грн. із розрахунку 87,03 грн. за кожен робочий день.
Постановою від 1 лютого 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області позов задовольнив. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 березня 2016 року залишив без змін вказану постанову. Поновив позивача на посаді головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області з 13 листопада 2015 року року. Стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 листопада 2015 року до дня поновлення на роботі 4612,59 грн. з розрахунку 87 гривень 03 копійки за кожен робочий день.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду постановою від 26.07.2019 р. залишив без змін постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року.
При цьому колегія суддів виходила з того, що суди попередніх інстанцій при застосуванні вказаних вище правових норм зробили обґрунтований висновок про відсутність волевиявлення позивача на звільнення її з посади. Це стало підставою для юридично правильного висновку про неправомірність звільнення позивача на підставі наказу від 13 листопада 2015 року № 35-К. Такий висновок суду зроблений за встановлення у судовому процесі обставин розірвання позивачем власноручно написаної заяви про звільнення з посади за домовленістю сторін на дату звільнення; наявності у відділі кадрів такої заяви від позивача без дати, яку позивач склала при реорганізації відповідача. Останню обставину суди встановили на підставі оцінки показів свідка ОСОБА_2 (головний спеціаліст з кадрової роботи та державної служби відповідача), яка підтвердила факт отримання такої заяви від позивача при здійсненні реорганізації відповідача. Оцінка доказів у справі судами відповідає нормам статті 86 КАС України.
З огляду на вказані висновки судів попередніх інстанцій Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача щодо неналежної оцінки судами доказів у справі та необхідності призначення судом експертизи. Оскільки для встановлення можливості звільнення працівника за угодою сторін визначальне значення має сам факт наявності згоди працівника на таке звільнення на дату звільнення, а не факт існування заяви або дата її написання. Встановлені у судовому процесі обставини свідчать про відсутність такої згоди у позивача, отже звільнення з підстав угоди сторін є неправомірним.
Деталі за посиланням: Постанова
_03_03.png)
