Суддя-спікер Ткаченко Дмитро – про верховенство права під час розгляду справ про порушення митних правил

Чи є застосування конфіскації грошових коштів до порушника митних правил згідно із ст. 471 Митного кодексу України безальтернативним обов’язком суду?

За своєю суттю конфіскація - це спосіб позбавлення особи її власності, а тому застосовуючи її, держава шляхом ухвалення судом рішення фактично втручається у право особи на мирне володіння майном, яке гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Формальне слідування приписам ст. 471 МК України в частині конфіскації грошових коштів може призвести до порушення фундаментального права особи мирно володіти своїм майном.

Без сумніву, у випадку конфіскації грошових коштів на підставі ст. 471 МК України право особи на власність зазнає втручання, яке прирівнюється до "позбавлення" власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу. Тому, при розгляді справ про порушення митних правил суди зобов’язані розглянути питання чи буде таке втручання виправданим. Згідно зі стандартом, розробленим у практиці ЄСПЛ, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід аналізувати три критерії: 1) чи є такий захід законним; 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним. Не дотримання хоча б одного із зазначених критеріїв свідчитиме про порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Найбільш складним є перевірка відповідності застосування конфіскації третьому критерію (пропорційності), тому що не існує чіткого, виключного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про дотримання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини. Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо суб’єкта - порушника митних правил у кожній справі на підставі безпосередньо з’ясованих обставин і фактів.

11 липня 2019 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі «Садоча проти України», яким було констатовано порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Суд установив, що конфіскація всієї незадекларованої під час проходження митного контролю суми грошових коштів наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення.

В обґрунтування цього рішення ЄСПЛ послався на такі обставини: порушення митних правил полягало лише у тому, що грошові кошти не було письмово задекларовано заявником і жодних інших негативних наслідків для держави не настало; переміщувані особою грошові кошти мали підтверджене законне походження та могли правомірно  переміщуватися через митний кордон за умови письмового декларування; враховано необережну форми вини заявника, його майновий стан та поведінку під час проходження митного контролю. Окремо ЄСПЛ зауважив, що застосування менш суворої санкції, такої як штраф, у даному випадку було достатнім для досягнення бажаного стримуючого та карального ефекту, а також для запобігання майбутніх порушень вимоги щодо декларування.

 Текс рішення ЄСПЛ у справі "Садоча проти України у перекладі на українську мову