Чи є вулиця та двір громадським місцем: судова практика розділилася

Суди наголошують, що необхідно звертати увагу на те, чи зазначено в складеному протоколі громадське місце.

 Постанова Кабінету Міністрів України № 255 від 2 квітня 2020 р. № 255 вже викликала суперечки у суспільстві та додала клопоту органам, які покликані її застосовувати.

 Мова йде про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

 Цією Постановою Уряд зобов’язав громадян з 6 квітня і аж до 24 квітня 2020 року дотримуватися низки заборон, у тому числі щодо відвідування громадських місць.

 Наприклад, з 6 квітня 2020 р. забороняється:

 1) перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;

 2) перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону або повнолітніх родичів дитини.

 Міністерству внутрішніх справ та Національній поліції доручено посилити патрулювання громадських місць.

 У суспільстві одразу почалося жваве обговорення, що ж можна вважати громадським місцем.

 В Законі «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» зазначено, що громадське місце — частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Цим же законом забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів:

1) у ліфтах і таксофонах;

2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров’я;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів;

4) на дитячих майданчиках;

5) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;

6) у під’їздах житлових будинків;

7) у підземних переходах;

8) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів;

9) у приміщеннях закладів ресторанного господарства;

10) у приміщеннях об’єктів культурного призначення;

11) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;

12) на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних транспортних засобів.

Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів:

1) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

2) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;

3) у приміщеннях гуртожитків;

4) в аеропортах та на вокзалах.

Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів:

1) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

2) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;

3) у приміщеннях гуртожитків;

4) в аеропортах та на вокзалах.

Дискусійним є питання, чи можна, за аналогією, всі вищезазначені місця вважати громадськими. Наприклад, той же таксофон. Хоч Олевський районний суд Житомирської області у справі № 287/856/19 мимохідь таки включив у перелік таксофон.

Правоохоронні органи тлумачать «громадське місце» розширено. Так, Національна поліція вважає, що перебування громадянина за межами власного житла вже є громадським місцем.

 Раніше працівники правоохоронних органів користувалися визначенням, наведеним у вже скасованій Інструкції про єдиний облік злочинів 2010 року.

З 2016 року правоохоронці користуються Наказом Генеральної прокуратури від 6 квітня 2016 № 139 «Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», згідно з яким:

«20. До громадських місць належать місця, що використовуються громадянами для спільної роботи, відпочинку, пересування, проведення масових заходів та інших потреб (вулиці, площі, вокзали, аеропорти, магазини, кафе, бари, ресторани, музеї, клуби, пляжі в період їх роботи, а також громадський транспорт під час перебування в ньому громадян, ділянки лісу, поля під час проведення на їх території організованих масових зібрань), приміщення вокзалів, пасажирські (приміські) потяги, літаки, катери, пароплави, перони, платформи, пристані та інші місця під час очікування посадки та висадки пасажирів.

1. Не вважаються такими, що вчинені у громадських місцях, кримінальні правопорушення, що скоюються протягом тривалого часу (продовжувані кримінальні правопорушення), та кримінальні правопорушення, вчинені у приміщеннях, відведених для проживання (хоча б тимчасово), і тих, які виконують функції житла (власні домоволодіння, квартири, жилі кімнати будівель та приміщень готелів, гуртожитків, санаторіїв, пансіонатів, профілакторіїв, будинків відпочинку, кемпінгів), учинені в місцях загального користування за місцем проживання, на сходах, сходовій клітці, на горищах, у підвалах, ліфтах жилих будинків, учинені на території підприємств, установ та організацій (незалежно від обмеження до них доступу адміністрацією), крім випадків, коли особи, які знаходяться у вказаних місцях, своїми неправомірними діями порушують інтереси сторонніх осіб (наприклад особа, перебуваючи на балконі чи у вікні квартири, викрикує непристойні слова або своїми діями порушує спокій громадян).
2. Не вважаються громадськими місцями території залізничних станцій, морських і річкових портів, аеропортів, вантажних районів та дворів, контейнерних площадок, території підприємств, установ та організацій залізничного, морського, річкового та повітряного транспорту, які не пов’язані з обслуговуванням пасажирів та які мають обмежений доступ.
3. Із загальної кількості кримінальних правопорушень, учинених у громадських місцях, виділяються вуличні. Вулицею вважається відкрита частина території міста чи населеного пункту (крім приміщень та будівель), на якій перебувають громадяни, рухається транспорт і до якої є вільний доступ у будь-яку пору року та час доби. Також вулицею вважається проїжджа частина дороги, у тому числі автомагістралі, тротуари, площі, проспекти, бульвари, набережні, мости, шляхопроводи, естакади, проїзди, зупинки громадського транспорту, парки, сквери, провулки, завулки, двори, за винятком приватних домоволодінь, уключаючи зелені насадження та елементи благоустрою.
4. Крім того, до кримінальних правопорушень, що вчинені в умовах вулиці, належать:

крадіжки з ресторанів, кафе, закладів громадського харчування, магазинів, ларків, кіосків, транспортних засобів, інших об’єктів, якщо проникнення в них здійснено безпосередньо з вулиці;

незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо він знаходився на вулиці, біля будинків, на стоянках, які не охороняються.»

Проте юристи вважають, що не можна вважати громадським місцем звичайну вулицю.

Така позиція підкріплюється судовою практикою. Зокрема у справі N 481/127/20 Новобузький районний суд Миколаївської області зазначив, що «громадське місце - це місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони, тобто сама по собі вулиця, двір не є громадським місцем».

Суд у справі № 492/1484/16-п прийшов до висновку, що законодавством не визначено, що комунальний двір є громадським місцем.

Така ж позиція висловлена судами у справах № 221/7349/19, № 126/1735/19, № 126/1661/19, № 311/2850/19, № 287/856/19, № 221/3244/19.

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду у справі № 161/18338/19 зазначив, що приміщення прокуратури не є громадським місцем.

Як правило, за подібних обставин суди або закривають провадження у справі, або повертають протоколи до поліції для дооформлення.

Протилежну позицію зайняв Харківський апеляційний суд у справі № 640/12698/19. Апеляційний суд відмічає, що громадське місце характеризується своєю суспільною значущістю, для задоволення культурних, ідеологічних, політичних, естетичних, економічних та інших інтересів багатьох людей, що передбачає вільний доступ і їхнє спільне використання необмеженою кількістю людей. Під такі ознаки, окрім іншого, підпадають і вулиці.

Думки про те, що вулиця є громадським місцем, дотримується і суддя Марківського районного суду Луганської області у справі № 417/230/20.

У всякому випадку, якщо на Вас склали протокол, то необхідно звертати увагу на те, чи зазначено в ньому громадське місце.

На цьому наголосила суддя Сватівського районного суду Луганської області по справі N 426/3022/20, зазначивши у Постанові, що у порушення вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення АПР18 N 130141 від 24.01.2020 року не зазначено громадське місце, тобто точне місце скоєння адміністративного правопорушення, у відповідності до складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, за якою складено протокол, що є недопустимим і не може вважатись належним складенням зазначеного процесуального документу, та унеможливлює розгляд справи про адміністративне правопорушення з додержанням вимог ст. ст. 268, 277 КУпАП.

Джерело: «Судово-юридична газета»