Верховний Суд вказав, коли можливим є непризначення додаткового покарання, яке передбачене в санкції статті як обов’язкове

Вироком суду особу було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та на підставі ст. 75 КК його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.

Суд визнав особу винуватим у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах.

Особа з метою збуту розклав 16 згортків з порошкоподібною речовиною білого кольору біля будинків за різними адресами, про що зробив фотознімки із зазначенням відповідних адрес. Решту згортків з психотропною речовиною того ж дня в нього вилучили працівники правоохоронного органу. Загальна вага особливо небезпечної психотропної речовини - РVР, яку особа придбав і зберігав з метою збуту, за висновком становила 2,2770 г, що є великим розміром.

Вироком апеляційного суду було скасовано вирок районного суду в частині призначення покарання та ухвалено новий вирок, яким призначено йому за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

У касаційній скарзі захисник не погоджувався із висновками апеляційного суд про те, що особа має відбувати реальне покарання, а також із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Захисник зазначав, що апеляційний суд не врахував того, що особа вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, від його дій не настало негативних наслідків, а також усіх інших обставин у справі, які свідчили б про можливість виправлення засудженого в умовах без ізоляції від суспільства.

Касаційний кримінальний суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги.

ВС зазначив, що особа вчинив тяжкий злочин у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, крім того, апеляційний суд вірно врахував велику кількість так званих «закладок» психотропної речовини, а саме 16, що були зроблені обвинуваченим.

ВС вказав, що, ураховуючи вказані дані, тяжкість і фактичні обставини злочину, характер дій при його вчиненні, які свідчать про його суспільну небезпечність, апеляційний суд дійшов правильного переконання, що рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Також ККС погодився з висновком апеляційного суду в частині призначення винуватому додаткового покарання, що передбачене в санкції ч. 2 ст. 307 КК як обов`язкове.

ВС зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки, незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК на підставах, передбачених ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, а в ч. 1 ст. 69 КК зазначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд вказав, що підставами для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (зокрема, непризначення додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове), визнані дві групи факторів, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного та мають враховуватися в їх сукупності, а саме:

а) наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;

б) дані, які певним чином характеризують особу винного.

ВС вказав на те, що ненастання негативних наслідків від злочинної діяльності не є обставиною, що свідчить про необхідність незастосування до обвинуваченого додаткового покарання, адже останній вчинив всі необхідні та залежні від нього дії, що були направлені на збут особливо небезпечної психотропної речовини (постанова від 28.05.2020 у справі № 639/4048/18).

Джерело: Українське право