Позиція Верховного Суду щодо підсудності спорів, пов’язаних з включенням об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації

Спори про визнання протиправними та скасування наказів Фонду державного майна України про включення або виключення об`єктів права державної власності до або з відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, пов`язані із приватизацією об`єктів державної власності, а тому не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Регіонального відділення Фонду державного майна України (РВ ФДМУ), третя особа: Державна казначейська служба України, про визнання протиправним та скасування наказу.

Суть цієї справи полягає у тому, що за наслідками розгляду заяви позивача, як потенційного покупця, РВ ФДМУ видано наказ про включення до переліку об’єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, об’єкта права державної власності. У подальшому, внаслідок непогодження цього наказу ФДМУ та Державною казначейською службою України, РВ ФДМУ видано новий наказ про скасування попереднього та відмову у включенні до переліку об’єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, об’єкта права державної власності. Не погоджуючись з таким наказом, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що законодавством не передбачено право регіонального відділення ФДМУ скасовувати попередньо прийняті накази.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. При цьому, суд виходив з того, що уповноважений орган управління державним майном надав мотивовану відмову у погодженні пропозиції щодо включення спірного майна до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, у встановлений Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» строк, а тому наказ РВ ФДМУ про відмову у включенні відповідного об’єкта до переліку об’єктів малої приватизації є правомірним.

Постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надання згоди на включення об`єктів до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Крім того, апеляційним судом під час розгляду справи встановлено, що жодним нормативним актом не передбачено права РВ ФДМУ скасовувати попередні накази.

Разом з тим, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вказала на передчасність таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зазначивши, що суди дійшли до помилкового висновку про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд врахував, що статтею 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд держмайна є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» до повноважень Фонду держмайна належить здійснення повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контроль діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; прийняття рішення про приватизацію; здійснення продажу державного майна в процесі його приватизації.

Крім того, суд звернув увагу, що частиною першою статті 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України (ГПК України), крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої у правовідносинах приватизації Фонд держмайна виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам. У зв’язку з цим, спори щодо реалізації таких функцій та відчуження майна на користь інших осіб не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 4 КАС України, з огляду на те, що Фонд держмайна у таких правовідносинах не виконує владних управлінських функцій, а реалізує повноваження власника майна, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.

Постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 260/374/19(адміністративне провадження № К/9901/36021/19).

Джерело: "Судово-юридична газета"