flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Київський апеляційний суд залишив без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

20 листопада 2020, 10:53

В січні 2018 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави, в особі Державного агентства водних ресурсів України та Дніпровського басейного управління водних ресурсів, звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Материк ЛТД», ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Черних Ніна Володимирівна про визнання недійсним розпорядження, рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в якому просив:

- визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №527 від 24 січня 2008 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000га, яка розташована в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району;

- визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних Н.В. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0264 площею 1,0699 га, індексний номер 23656298 від 13 серпня 2015 року;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №249902 від 27 червня 2008 року, виданого ТОВ «Материк ЛТД» на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:5:003:0265 площею 0,9301 га;

- витребувати на користь держави в особі Дніпровського басейного управління водних ресурсів із чужого незаконного володіння ТОВ «Материк ЛТД» та ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220881700:05:003:0264 та 3220881700:05:003:0265, які розташовані в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2019 року в задоволенні позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Материк ЛТД», ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Черних Ніна Володимирівна про визначення недійсним розпорядження, рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, прокурор Київської області Киричук М. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів задовольнити.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №527 від 24 січня 2008 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області .

На підставі цього розпорядження ОСОБА_2 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: серії ЯЖ №331572, виданий Бориспільською РДА 21 лютого 2008 року, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,9301 га з кадастровим номером 3220881700:05:003:0265 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а також серії ЯЖ №331571, виданий Бориспільською РДА 21 лютого 2008 року - на земельну ділянку площею 1,0699 га з кадастровим номером 3220881700:05:003:0264 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, які розташовуються в Київській області, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада.

28 травня 2008 року ОСОБА_2 уклала два договори купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом КМНО Левицьким Р.В., за реєстровими номерами 3796, 3797, за умовами яких вона відчужила зазначені земельні ділянки на користь ТОВ «Материк ЛТД» .

В подальшому, а саме 13 серпня 2015 року між ТОВ «Материк ЛТД» та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки із розстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Черних Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 807, згідно з яким ТОВ «Материк ЛТД» відчужив на користь ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,07 га з кадастровим номером 3220881700:05:003:0264 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі розподження Бориспільської РДА №531 від 04 грудня 2015 року було змінено цільове призначення земельної ділянки площею 1,07 га з кадастровим номером 3220881700:05:003:0264, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , з ведення підсобного сільського господарства на ведення індивідуального садівництва.

Згідно листа першого заступника директора КДП «Київгеоінформатика» №01-01/529 від 30 жовтня 2017 року, листа заступника начальника управління Дніпровського басейнового управління водних ресурсів №ІС/01-19/838 від 01 серпня 2016 року та схеми накладення земельної ділянки, яка була передана у власність   ОСОБА_2 , вона накладається на земельні ділянки із кадастровими номерами 3220881700:05:003:0608 та 3220881700:05:003:0612, тобто смуги відведення гідротехнічних споруд (захисна дамба Проців-Кийлів). В Дніпровському басейновому управлінні водних ресурсів відсутні будь-які погодження стосовно відведення спірних земельних ділянок.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Бориспільської РДА №527 від 24 січня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району» суперечить п.г) ч.3 ст.84, ч.3 ст.59, ч.5 ст.116 ЗК України, проте позивачами під час пред`явлення даного позову істотно пропущено строк позовної давності, при цьому судом не встановлено обставин, які об`єктивно перешкодили їм своєчасно звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, тому підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні. Саме на цій підставі суд вважав, що у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА № 527 від 24 січня 2008 року, належить відмовити. Також суд вважав, що відсутні правові підстави для витребування спірних земельних ділянок з володіння ТОВ «Материк ЛТД» та ОСОБА_4 на користь держави, оскільки встановлено, що підстави набуття ТОВ «Материк ЛТД» та ОСОБА_4 права власності на земельні ділянки не припинені, не скасовані та не визнані недійсними. Відтак, відповідачі є власниками спірних земельних ділянок, натомість, Держава в особі Дніпровського басейнового управління водних ресурсів вже не є власником, чи володільцем цих земельних ділянок. Крім того, суд зазначив, що ТОВ «Материк ЛТД» з 2008 року, а ОСОБА_4 - з 2015 року є власниками спірних земельних ділянок, тому визнання недійсним розпорядження місцевого органу виконавчої влади та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідачів через такий тривалий строк після реєстрації права власності на спірні земельні ділянки буде нівелювати юридичну визначеність та остаточність у спірних правовідносинах. Припинення права власності відповідачів на земельні ділянки через такий тривалий період часу буде надмірним та порушуватиме «справедливу рівновагу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до п.г) ч.3 ст.84 ЗК України в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження, до земель державної власності, які не могли передаватись у приватну власність, належали, зокрема землі під водними об`єктами загальнодержавного значення.

Згідно з ч.3 ст.59 ЗК України державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

У відповідності до положення ч.5 ст.116 ЗК України надання у власність або у користування земельної ділянки, що перебували у власності або у користуванні, провадилось лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вбачається з листа першого заступника директора КДП «Київгеоінформатика» №01-01/529 від 30 жовтня 2017 року, листа заступника начальника управління Дніпровського басейнового управління водних ресурсів №ІС/01-19/838 від 01 серпня 2016 року  та схеми накладення земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_2 , вона накладається на земельні ділянки із кадастровими номерами 3220881700:05:003:0608 та 3220881700:05:003:0612, тобто смуги відведення гідротехнічних споруд (захисна дамба Проців-Кийлів). В Дніпровському басейновому управлінні водних ресурсів відсутні будь-які погодження стосовно відведення спірних земельних ділянок.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами керівника Бориспільської місцевої прокуратури стосовно того, що розпорядження Бориспільської РДА №527 від 24 січня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району» суперечить п.г) ч.3 ст.84, ч.3 ст.59, ч.5 ст.116 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Разом з цим, ТОВ «Материк ЛТД» подало до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Так, у відповідності до положення ч.1 ст.256, ч.1 ст.257, а також ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.4 та ч.5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як роз`яснив Верховний Суд в правовій позиції у справі №373/2991/14-ц від 24 квітня 2019 року якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Перебіг строку позовної давності за позовами прокурора, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватись з часу коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила, а не з часу отримання таких даних прокуратурою.

Аналогічна правова позиція щодо правильного застосування вказаної норми закону також викладена в постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №6359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі №357/9328/15-ц.

Зважаючи на те, що вказаний позов пред`явлений прокурором в інтересах Держави, в особі Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, яке в ході розгляду цивільної справи змінило своє найменування на Міжрегіональний офіс захисних масивів дніпровських водосховищ, тому строк позовної давності має відраховуватись з часу, коли Міжрегіональний офіс захисних масивів дніпровських водосховищ як користувач спірних земельних ділянок дізнався про порушення своїх прав.

З доводів прокурора вбачається, що про можливі порушення своїх законних прав Дніпровське басейнове управління водних ресурсів дізналось у серпні 2016 року після того як Бориспільська місцева прокуратура в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» розпочала витребовувати інформацію від компетентних органів, в тому числі від Дніпровського басейнового управління водних ресурсів. Однак остаточно Дніпровське басейнове управління водних ресурсів було повідомлене про порушення лише в грудні 2017 року у зв`язку з направленням даного позову до суду.

Прокурор вважає, що вказані факти свідчать про об`єктивні обставини, пов`язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави, оскільки Публічна кадастрова карта України запрацювала та стала доступна лише з 2013 року.

Перевіряючи вказані доводи прокурора, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з ними, зазначивши наступне.

Згідно ухвали Київського окружного суду від 28 травня 2012 року у справі №2а-913/12/1070 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, шляхом подання позову до відповідача - Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, було залишено без розгляду. В ході розгляд вказаної адміністративної справи Дніпровське басейнове управління водних ресурсів оскаржувало розпорядження Бориспільської РДА, в тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0265, яка була набута у власність ТОВ «Материк ЛТД» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 травня 2008 року, тобто розпорядження Бориспільської РДА №527 від 24 січня 2008 року.

Таким чином, Дніпровському басейновому управлінню водних ресурсів було достеменно відомо про порушення своїх прав щодо користування спірними земельними ділянками ще у 2012 році в ході розгляду зазначеної адміністративної справи. Оскільки, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів приймало участь у вказаній справі в якості третьої особи з самостійними вимогами.

Крім цього, згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2010 року в цивільній справі за позовною заявою Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Київської ОДА до Бориспільської РДА Київської області, управління Держкомзему у Бориспільському районі, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, про визнання незаконними та скасування розпоряджень та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, укладених цивільно-правових угод, предметом спору у даній цивільній справі були розпорядження Бориспільської РДА № 517-519, 521-526, 528, 529, 533-535, 537 від 24 січня 2008 року про надання громадянам у власність земельних ділянок загальною площею 28,0076 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вороньківської та Процівської сільських рад Бориспільського району.

Тобто в ході розгляду даної цивільної справи судом перевірялось дотримання вимог законності під час видання розпоряджень Бориспільської РДА від 24 січня 2008 року про надання дозволу на ведення особистого селянського господарства в межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району, тобто тотожного за змістом та датою прийняття розпорядження Бориспільської РДА, яка є предметом спору у даній справі. Предметом вказано спору були земельні ділянки, які розташовують в межах одно й того ж самого земельного масиву, які зазначені зокрема в листі КДП «Київгеоінформатика» та зображені на схемі накладення земельних ділянок з викопіювання з ортофотоплану. При цьому, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів також приймало участі в зазначеній цивільній справі, зокрема підтримувало позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора.

З огляду на викладене, приймаючи участь у розгляді зазначених цивільної та адміністративної справ в якості третьої особи, та враховуючи, що спірні земельні ділянки відносилися до одного масиву з земельними ділянками, які були надані у власність громадян за оспорюваними розпорядженнями Бориспільської РДА № 517-519, 521-526, 528, 529, 533-535, 537 від 24 січня 2008 року, Дніпровському басейновому управлінню було відомо  про наявність оскаржуваного розпорядження місцевого органу виконавчої влади ще у 2010-2012 роках та перебування у власності решти земельних ділянок відповідачів та інших громадян, які були незаконно надані.

За принципами, закріпленими п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Крім цього, Європейський суд з прав людини роз`яснив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п.570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Всупереч цьому, в матеріалах цивільної справи відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що Дніпровське басейнове управління водних ресурсів та Державне агентство водних ресурсів України не могли дізнатись про оскаржуване розпорядження Бориспільської РДА протягом майже 10 років поспіль. Оскільки, з конверту, в якому позовна заява надійшла до суду вбачається, що керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду лише в грудні 2017 року.

Вказані обставини свідчать, що позивачами під час пред`явлення даного позову істотно пропущено строк позовної давності.

Обставин, які об`єктивно перешкодили позивачам своєчасно звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів не встановлено, тому підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА № 527від 24 січня 2008 року, належить відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що не ґрунтується на нормах законодавства та є надуманим висновок суду щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ЦК України щодо наслідків спливу позовної давності, є безпідставними, тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як встановлено судом, підстави набуття ТОВ «Материк ЛТД» та ОСОБА_4 права власності на земельні ділянки не припинені, не скасовані та не визнані недійсними, тому відповідачі є власниками спірних земельних ділянок,тоді як держава в особі Дніпровського басейнового управління водних ресурсів вже не є власником, чи володільцем цих земельних ділянок.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно вважав, що відсутні правові підстави для витребування спірних земельних ділянок з володіння ТОВ «Материк ЛТД» та ОСОБА_4 на користь держави.

Крім того, відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Таким чином, якщо особі не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно, тобто якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар», необхідний баланс не буде дотриманий, рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року.

Встановлено, що ТОВ «Материк ЛТД» з 2008 року, а ОСОБА_4 - з 2015 року є власниками спірних земельних ділянок, тому витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідачів,через такий тривалий строк після реєстрації права власності на спірні земельні ділянки,буде нівелювати юридичну визначеність та остаточність у спірних правовідносинах. Припинення права власності відповідачів на земельні ділянки через такий тривалий період часу буде надмірним та порушуватиме «справедливу рівновагу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що поза увагою суду залишилось те, що Державне агентство водних ресурсів України та Дніпровське басейнове управління водних ресурсів є самостійними і незалежними один від одного суб`єктами цивільних правовідносин, у зв`язку з чим суд безпідставно не встановив початок перебігу строку позовної давності для кожного з позивачів окремо є помилковими, оскільки спростовуються висновками суду першої інстанції, в яких суд визначив, що позивачі Державне агентство водних ресурсів України та Дніпровське басейнове управління водних ресурсів протягом 2010-2012 років мали можливість дізнатися про порушення своїх прав, тоді як в матеріалах цивільної справи відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження того, що Дніпровське басейнове управління водних ресурсів та Державне агентство водних ресурсів України не могли дізнатись про оскаржуване розпорядження Бориспільської РДА протягом майже 10 років поспіль.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.10.2020 року Апеляційну  скаргу прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України, Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ  залишено без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2019 року залишено без змін.

Деталі за посиланням: Постанова Київського апеляційного суду