Набули чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

Увага 14 січня 2021 року, набув чинності Закон України від 2 грудня 2020 року № 1027-ІХ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою».

Нагадаю,що Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі № 3-208/2018(2402/18) визнано неконституційним закріплене у ст. 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Цим же Рішенням Конституційний Суд зобов’язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене ч. 2 ст. 392 КПК України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням, а також запровадити такий механізм гарантування права на свободу обвинуваченого, стосовно якого винесено ухвалу про тримання під вартою під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, який не перешкоджатиме досягненню цілей правосуддя, не порушуватиме права інших учасників кримінального провадження та забезпечуватиме інші засади судочинства, зокрема розумні строки розгляду справи (абз. 2 п. 3 мотивувальної частини, п. 2 резолютивної частини).

Зауважу, що з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення, яке, з одного боку, визнає неконституційним закріплене у ст. 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, а з другого боку, через використання формулювання зобов’язального характеру — «зобов’язати Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене частиною другою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням» — вказує на відсутність механізму реалізації зазначеного права обвинуваченого, та з огляду на ст. 152 Конституції України судова практика пішла різними шляхами.

Зокрема, одні суди, мотивуючи своє рішення відсутністю механізму реалізації на практиці означеного Рішення КСУ, відмовляли у відкритті апеляційного провадження (наприклад, ЄДРСР 82941730) або залишали без задоволення апеляційну скаргу (наприклад, ЄДРСР 83844122). Інші ж, керуючись загальними засадами кримінального провадження, йшли або за загальним порядком апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, що досить часто з огляду на специфіку предмета оскарження втрачало свою актуальність, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги на одну ухвалу суду першої інстанції цей суд постановляв вже іншу (наприклад, про продовження тримання під вартою), або ж (і, на мою думку, це є найбільш правильний підхід) здійснювали апеляційний розгляд у скороченому порядку, передбаченому для оскарження ухвали слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування (наприклад, ЄДРСР 83351725, 83746112, 83746117 тощо).

Закон, що сьогодні набув чинності, покликаний виправити означену ситуацію.

Отже, відповідно до змін, внесених до КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті:

1) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

2) про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

3) про продовження строку тримання під вартою.

Суб’єктами оскарження є обвинувачений, його захисник, законний представник та прокурор (ч. 5 ст. 394 КПК України).

Варто зауважити, що апеляційна скарга на такі рішення суду першої інстанції має подаватися безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня оголошення ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 422-1 КПК України такі апеляційні скарги розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції. Слід звернути увагу на те, що датою надходження таких матеріалів до суду є не дата передання (надходження) їх у провадження конкретного судді (судді-доповідача), а дата, зазначена на реєстраційному штампі суду апеляційної інстанції, що проставляється у день їх надходження до суду працівником апарату суду, на якого покладено обов’язки щодо приймання кореспонденції.