Аналіз спірних та проблемних питань, які виникають в процесі розгляду спорів про право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та право власника на витребування майна від добросовісного набувача

На виконання листа Апеляційного суду Київської області №10813/06-19/14 від 15 травня 2014 року, Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено аналіз спірних та проблемних питань, які виникають в процесі розгляду спорів про право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Одним з таких питань, що потребує ретельного обговорення, є питання про допустимість пред’явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційного позову) без оспорювання юридичної підстави набуття відповідачем права власності на майно (договору, державного акту на право власності на земельну ділянку тощо).

Так, в останній судовій практиці поширюється позиція про те, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.

Однак ця позиція суперечить ч.2 ст.215 та ч.1 ст.387 ЦК України.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Чинним законодавство не передбачена недійсність наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після недійсного правочину. Тому ці правочині є оспорюваними та потребують визнання судом недійсними.

Крім того, згідно з ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

До того, як юридична підстава набуття права власності на майно не припинена (не визнана недійсною, не скасована), відповідач вважається таким, що законно та на правовій підставі заволодів майном. Тому до нього не може бути пред’явлений віндикаційний позов.

З огляду на викладене пропонується при проведенні узагальнення судової практики приділити значну увагу вирішенню цього спірного питання. Адже від цього залежить ефективність захисту та відновлення прав громадян у відносинах права власності на майно.