Верховний Суд України зробив висновок у справі про ДТП.

Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

 

Такий висновок зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 4 червня 2014 року, ухваливши постанову у справі № 6-49цс14, предметом якої був спір про відшкодування майнової та моральної шкоди. повідомляє "ЗіБ" з посиланням на прес-службу ВСУ.

 

Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, зокрема й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала цю шкоду, у загальному порядку.

 

Суд зробив правовий висновок на основі системного аналізу пункту 32.7 статті 32 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме у редакції Закону України від

 

7 липня 2011 року № 3610-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг", яка була чинною у період з 8 січня 2012 року до 4 листопада 2012 року), статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395.