Узагальнення актуальності правової проблеми колізійного характеру в аспекті співвідношення прав на земельну ділянку з правами на багаторічні насадження, які на ній знаходяться

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

 практики актуальності правових проблем колізійного характеру в аспекті співвідношення прав на земельну ділянку з правами на багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

На виконання листа Апеляційного суду Київської області №16978/07-16/14 від 22 липня  2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено узагальнення  практики актуальності правових проблем колізійного характеру в аспекті співвідношення прав на земельну ділянку з правами на багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

 За інформацією канцелярії суду та статистичними картками в Бориспільському міськрайонному суді Київської області починаючи з 01.01.2013 року по 01.07.2014 року указані категорії справ не реєструвалися та до суду такі заяви не надходили.

 Одним із найбільш дискусійних та значимих питань для науки земельного права виступає проведення раціональної інтерпретації поняття «земля» та окреслення її істотних ознак. Не останнє місце в рамках релевантних тематичних досліджень відводиться встановленню зв’язків єдності та диференціації вказаної категорії з іншими суміжними поняттями. В цьому контексті певною проблемністю вирізняється розкриття співвідношення термінів «земля» та «багаторічні насадження». Застосування існуючих нормативних положень у цій сфері не завжди характеризується однозначністю. Зокрема, в сенсі констатації подільності чи неподільності цих об’єктів, що суттєво впливає на специфіку набуття та відчуження прав на багаторічні насадження, суб’єктний склад цих відносин. Отож, основним завданням даного узагальнення є вивчення теоретико-практичних підходів до особливостей кореляції понять «земля» та «багаторічні насадження» та обґрунтування найбільш оптимального із них.

Незважаючи на цілком чітке формулювання ч. 2 ст. 79 Земельного Кодексу України зі змінами від 04.06.2009 року «право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб», дилема правої природи «багаторічних насаджень» все ж набула своєї актуалізації в площині активізації відносин щодо проведення розпаювання колективних сільськогосподарських підприємств.

Як наслідок позиції щодо правильності вирішення поставленої задачі розділилися на два конкуруючих поля. При цьому в межах першого із них відстоювалися погляди щодо єдності означених категорій та неможливості функціонування насаджень як окремого об’єкта прав. В основу аргументації такого твердження небезпідставно покладалися вище наведені норми ст. 79 Земельного Кодексу України, які знайшли своє підкріплення в ч. 3 ст. 373 Цивільного Кодексу України, Законі України «Про оцінку земель», Національному стандарті № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442.

У цьому зв’язку узагальнено можна виділяти принаймні два напрямки аргументації підтримуваної позиції - земельно-правовий та цивільно-правовий. Розглядаючи перший аспект доцільно навести таке нормативне обґрунтування. Так, відповідно до ч. 2 ст. 22 Земельного Кодексу України  багаторічні насадження віднесено до сільськогосподарських угідь,  як окремого виду земель сільськогосподарського призначення. Разом з тим, згідно з п. 27 ГОСТ 26640-85 «Землі. Терміни та визначення», затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 28.10.1985 за №3453, багаторічні насадження - це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, тобто окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об'єкт. Водночас з точки зору цивільно-правового напрямку, багаторічні насадження та земля розглядаються в речовому контексті. Слідуючи вказаній ідеї більш доцільним видається визнавати земельну ділянку з багаторічними насадженнями у якості складної речі, а не головної речі та її приналежності. Оскільки насадження не є призначеними для обслуговування земельної ділянки, проте не можуть бути відокремлені від землі без її пошкодження або істотного знецінення. В рамках цього ж напрямку слід зауважити про існування пріоритетності права власності на землю у її співвідношенні із багаторічними насадженнями.

Що ж стосується диференційованого розуміння досліджуваних категорій, то в адміністративній практиці воно обумовлено нормативною регламентацією паювання КСП. Так, згідно з п. 21 паю. Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженою постановою Кабміну від 28.02.2001 № 177, багаторічні насадження віднесено до окремого майна та встановлено, що його неможливо виділити в натурі в рахунок майнового

Таким чином, на практиці склалася ситуація, коли власником багаторічних насаджень є сільськогосподарське підприємство, а власником земельної ділянки (паю) в натурі на місцевості стають громадяни. Проте вбачається правильним, що наведені нормативні положення не відповідають законодавчо встановленому підходу до кореляції землі та багаторічних насаджень, що мають сприйматися у якості єдиного природного об’єкта, складної речі, що уособлює окремий вид сільськогосподарських угідь. В іншому випадку, право власності особи на землю, на якій знаходяться багаторічні насадження буде виключно декларативним та формалізованим. Однак непоодинокі випадки слідування вказаній деформованій інтерпретації обумовлюють виникнення правового спору між  КСП (балансоутримувач насаджень) та власниками земельних ділянок. Видається обґрунтованим, що при їх вирішенні суди повинні керуватися, крім положень Земельного Кодексу України та Цивільного Кодексу України, що підкреслюють єдність земельної ділянки під багаторічними насадженням та самих насаджень, також тим, що баланс є формою бухгалтерського обліку, що не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства. Як наслідок, виявляється, що КСП володіє багаторічними насадженнями без належної правової основи, що дає можливість застосування захисної функції положень ч. 2 ст. 152 Земельного Кодексу України, згідно з якою власник земельної ділянки (в тому числі і під багаторічними насадженнями) або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Зважаючи на відсутність указаної категорії справ в Бориспільському міськрайонному суді Київської області, на даний час, у суду відсутні можливості направити копії відповідних рішень.