ВСУ пояснив деякі аспекти позовної давності

Обов’язок оплатити товар виникає з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Із цього ж дня розпочинається й перебіг позовної давності. 

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

^{19 серпня 2014 року м.Київ №3-78гс14}

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 15.01.2014 у справі №925/1332/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревообробний комбінат» до ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Черкаський деревообробний комбінат» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПП

«Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» про стягнення заборгованості за придбаний товар.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Черкаський деревообробний комбінат» продало ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» (відповідачеві) товар на загальну суму 67919,88 грн., що підтверджується видатковими накладними, але за придбаний товар відповідач повністю та своєчасно не розрахувався.

Відповідач, не заперечуючи факту придбання товару в позивача, просив суд задовольнити заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 5.11.2013 рішення Господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 залишено без змін.

Постановою ВГС від 15.01.2014 постанову КАГС від 5.11.2013 та рішення Господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 залишено в силі.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки, що оскільки позивач звернувся до ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» із відповідною претензією про сплату боргу 25.09.2012, на яку відповіді не отримав, а сторони не визначили строку оплати товару, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що зобов’язання з оплати товару виникло у відповідача 3.10.2012, а саме — на 7-ий день після отримання вимоги позивача, як передбачено ч.2 ст.530 Цивільного кодексу.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку стосовно визнання початку перебігу строку давності та не задовольнили заяву відповідача про ­застосування строку позовної давності, як передбачено абз.2 ч.5 ст.261 ЦК.

ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» у порядку ст.111¹⁹ Господарського процесуального кодексу подало заяву про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 15.01.2014 у справі №925/1332/13 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень стст.530 та 692 ЦК в спірних правовідносинах.

На обгрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано копії постанов ВГС від 15.08.2013 у справі №922/484/13-г, від 10.10.2013 у справі №905/3273/13, в яких висловлено протилежну правову позицію про те, що порядок розрахунків за придбаний товар сторони не визначили, тому обов’язок оплатити придбаний товар виник у покупця відразу після прий­няття товару відповідно до ст.692 ЦК.

Крім того, заявником надано копію постанови ВГС від 17.05.2013 у справі №5021/2330/2011, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що загальні положення ч.2 ст.530 ЦК не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки термін виконання зобов’язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлено спеціальною нормою права, а саме — ст.692 ЦК, відповідно до якої покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або після прий­няття товаророзпорядчих документів на нього.

Ухвалою ВГС від 16.06.2014 у справі

№925/1332/13 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом постанови ВГС від 15.01.2014 в цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сторони, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верхов­ного Суду вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

У період із 3.06 по 25.10.2008 ТОВ «Черкаський деревообробний комбінат» продало ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» товар на загальну суму 67919,88 грн., що підтверджено видатковими накладними. Товар отримано відповідачем без зауважень і заперечень, а видаткові накладні підписано уповноваженою особою на отримання товару. Відповідач не заперечує факту придбання товару.

Згідно з ст.655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, прийняття покупцем товару від продавця засвідчує укладення між сторонами в цій справі договору купівлі-продажу.

Як установлено судами, за придбаний товар відповідач повного та своєчасного розрахунку не провів.

Статтею 526 ЦК встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

25.09.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу, на яку відповіді не отримав.

Згідно зі ст.692 ЦК покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов’язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати. Отже, обов’язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 ЦК) виникає з моменту його прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні та жовтні 2008 року продавцем було продано, а покупцем отримано товар згідно з видатковими накладними, а тому у відповідача виник обов’язок щодо його оплати, а в позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати з 25.10.2008.

Згідно з ст.256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється відповідно до ст.257 ЦК тривалістю в 3 роки.

Перебіг позовної давності, за змістом ст.261 ЦК, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами 3, 4, 5 ст.267 ЦК визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вищий господарський суд у своїй постанові дійшов передчасного висновку про те, що строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив з огляду на приписи ст.530 ЦК, оскільки строк виконання грошового зобов’язання в спірних правовідносинах визначається за правилами ст.692 ЦК, тобто оплата товару пов’язана з моментом його прийняття або прий­няття товаророзпорядчих документів на нього, через те, що іншого строку оплати сторони не визначили.

За таких обставин постанова ВГС від 15.01.2014 підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.111²³, 111²⁴, 111²⁶ ГПК, Судова палата у господарських справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» задовольнити.

Постанову ВГС від 15.01.2014 у справі №925/1332/13 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК.