«Кримінальна» статистика

У місцевих судах зростає кількість нерозглянутих кримінальних проваджень. Водночас збільшується кількість осіб, яких виправдано за пред’явленими обвинуваченнями. Про це свідчить звітність судової системи за І півріччя поточного року, яку оприлюднила Державна судова адміністрація.

Нові тенденції

Проблеми із заповненням вакансій у судах та непролонгованими повноваженнями окремих суддів даються взнаки. На кінець І півріччя майже вдвічі збільшився залишок кримінальних проваджень: із 32,2 тис. до 49,4 тис. Загалом за цей період було розглянуто за правилами нового Кримінального процесуального кодексу майже 400 тис. матеріалів, причому більш ніж половина з них — це клопотання слідчих, прокурорів або інших осіб (у звітності не враховані суди АР Крим та м.Севастополя, а також окремі суди, розташовані в Донецькій та Луганській областях).

Частка безпосередньо самих кримінальних проваджень становить близько 17%. Причому з майже 68 тис. справ 13% розглянуті з порушенням процесуальних строків. На

умовному другому місці — справи в порядку виконання судових рішень (94,5 тис.), але вони майже всі розглянуті вчасно.

Як певну тенденцію можна відзначити той факт, що за цей період тільки 52,2 тис. справ (76,8%) завершилися вироками. Основний масив — обвинувачення в скоєнні злочинів проти власності. За І півріччя винесено 25,1 тис. вироків цієї категорії, якими засуджено 28,5 тис. осіб. Причому кожні 4 з 5 (21,6 тис.) — це крадії (ст.185 Кримінального кодексу). 2572 вироки стосувалися грабежів (ст.186 КК), а 1859 — шахрайств (ст.190 КК).

З-поміж інших категорій кількісно виділяються злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стст.305—320 КК). Із 7,6 тис. розглянутих проваджень завершилися вироками 6,7 тис. відносно майже 7 тис. осіб.

Дещо несподіване співвідношення проваджень і вироків за обвинуваченнями в злочинах проти життя та здоров’я особи. Тут лише кожен другий процес закінчився засудженням (6,6 тис. із 12,5 тис.). У решті випадків провадження переважно закривали (5,1 тис. щодо 5,35 тис. осіб). Причому 471 особу, звільнену в цей період з-під варти через закриття провадження, обвинувачували в скоєнні умисних тяжких злочинів (стст.121, 122 КК), а 7 — в умисному вбивстві (ст.115 КК). Вочевидь, такі показники можна пояснити застосуванням кількох актів амністії, ухвалених цього року.

Схожі пропорції зафіксовані й під час розгляду проваджень, які стосувалися злочинів у сфері службової діяльності (стст.364—370 КК). Так, із 1651 процесу тільки 805 закінчилися постановленням вироків, якими засуджено 827 осіб, а 635 справ закрито. За цей період

покарано тільки 239 хабарників, щодо яких розглянуто 248 проваджень за ст.368 КК. Але тут браку на досудовому слідстві було найменше. Адже найбільшу частку проваджень у цій категорії, що не завершилися вироками, становили обвинувачення за ст.369 КК («Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі») та ст.365 КК («Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу»).

У розрізі нововведень

Наведені дані певною мірою спростовують попередні сумніви скептиків щодо дієвості нового КПК. Наприклад, у І півріччі цього року частка виправданих судом осіб зросла до 0,5%. Із 308 виправданих 81 обвинувачувався в злочинах проти власності, 54 — у сфері службової діяльності, 53 — проти життя та здоров’я особи.

Привертає увагу те, що 11 тис. проваджень щодо 11,6 тис. осіб просто були закриті, а майже 2,3 тис. — повернуті прокурору. Тобто, якби всі ці справи були доведені до завершення, кількість виправданих, очевидно, була б значно більшою.

Спрацьовує й новий інститут укладання угод. Із 56,8 тис. засуджених 7,8 тис. визнали свою вину, а 4,2 тис. проваджень закінчилися угодами про примирення.

Набувають поширення й запобіжні заходи, не пов’язані з обмеженням волі. Так, за цей період суди лише в 911 випадках санкціонували взяття обвинуваченого під варту, або в кожній третій справі, в якій прокуратура подавала клопотання про застосування запобіжного заходу. Як наслідок, тільки 31 особа, яка була виправдана, очікувала вироку за гратами.

Не настільки поширеним залишається застосування застави — тільки 66 випадків. Можливо, через надмірні суми, які визначаються як гарантії участі обвинуваченого в судовому процесі. Адже розмір унесеної застави в середньому сягав 75,9 тис. грн. (і це при тому, що інколи фігурували й мільйонні суми). Натомість порушили умови зазначеного запобіжного заходу одиниці, оскільки, за даними статистики, у дохід держави звернуто лише 37,9 тис. грн.

За старим кодексом

Якщо поглянути на статистику щодо справ, які розглядалися за КПК 1960 року, то їх залишок на кінець півріччя скоротився майже на 2 тис. Якщо за перші 6 місяців поточного року на розгляд надійшло майже 4,5 тис. справ і матеріалів, то завершено провадженням за цей самий період понад 5,8 тис. Як наслідок, скоротився й залишок нерозглянутих справ і матеріалів: якщо на кінець минулого року таких було майже 9,5 тис., то на 1.07.2014 — менш ніж 8 тис.

Левову частку нових надходжень за старим кодексом становили справи щодо розгляду питань у порядку виконання судових рішень, а власне кримінальних справ надійшло тільки 1,6 тис.

За категоріями справ і тут лідирують злочини проти власності (492), з них 123 кваліфіковані як крадіжки, 113 — як шахрайство, 104 — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. З урахуванням справ, які залишалися нерозглянутими на початок року, за цей період завершено постановленням вироків 2055 справ. Знову-таки найбільша частка припадає на злочини проти власності —

734, за які засуджено 1122 особи (майже 40% — за крадіжку).

Другою за чисельністю була категорія справ у сфері обігу наркотичних засобів. Суди розглянули 460 таких проваджень, з яких 335 завершилися постановленням вироку стосовно 461 особи.

Трохи менше (424 справи) стосувалися злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням адміністративних послуг. Але тут — чи не найбільший відсоток проваджень, закритих судом (119). Майже стільки ж (118) — повернуто на додаткове досудове розслідування, і лише 169 завершилися постановленням вироків щодо 217 чиновників. З останніх 45 засуджено за зловживання владою (ст.364 КК), 17 — перевищення влади (ст.365), 81 — за одержання хабара (ст.368) і 4 — за його пропозицію (ст.369 КК). 31 чиновник був виправданий, що становить майже чверть від підсудних за всіма категоріями справ, щодо яких провадження були закриті (127).

187 вироків стосувалися умисних убивств (ст.115 КК), за які отримали покарання 128 осіб, включаючи 15 членів організованих злочинних угруповань.

На кінець червня було припинено провадження в 3,5 тис. справ, як правило — через розшук підсудних (3135). Якщо за І півріччя суди звільнили з-під варти 216 осіб (6 — у зв’язку з постановленням виправдувального вироку), то за цей самий період до 97 було застосовано такий запобіжний захід. 17 осіб суди звільнили під заставу, загальна сума якої сягнула майже 1 млн грн. Причому тут не зафіксовано жодного випадку, коли б підсудний порушував умови

запобіжного заходу, що потягнуло б за собою звернення застави в дохід держави. Натомість майже 2,2 млн грн. має надійти в бюджет як компенсація судових витрат.

Дещо кращою виглядає ситуація з дотриманням «старих» процесуальних строків. Статистика зафіксувала, що тільки незначна частина вироків та ухвал звертаються до виконання з їх порушенням (7 і 3 відповідно).

Покарання в порівнянні

Якщо поглянути на структуру покарань, то з 56,8 тис. до позбавлення волі засуджено всього 11,7 тис. осіб, 25 з яких — довічно. За КПК 1960 року пропорції дещо інші: за 3462 вироками засуджено 2868 осіб, з яких 1274 — до позбавлення волі на певний строк, а 13 — довічно.

Удвічі більше вироків містять покарання з іспитовим строком — щодо 23,1 тис. (1004 за КПК 1960 р.). Під амністію потрапили 2,4 тис. засуджених (164).

Для 10,8 тис. — процес завершився призначенням основного покарання у вигляді штрафу, загальна сума якого сягнула майже 60 млн грн. Прикметно, що 179 осіб, яким призначено покарання за КПК 1960 року, мають сплатити 11 млн грн. штрафу. Аналогічні пропорції зафіксовані статистикою щодо штрафів як додаткового покарання: 87 осіб і 811 тис. грн. проти 35 випадків на суму майже 1 млн грн. у справах, які розглядалися за старим КПК.

У 1491 засудженого суд постановив конфіскувати майно (523 — у справах, розглянутих за КПК 1960 року).

Звичайно ж, процесуальний закон не може впливати на міру покарання, але певний

зв’язок усе-таки є. Зокрема, як відзначають захисники, — у частині методів доведення обвинувачення, прийнятності доказів, можливостей та ефективності захисту тощо. Та й інститут укладання угод, на думку експертів, вплинув на тяжкість основних і додаткових покарань. Адже, наприклад, 6 осіб отримали вирок узагалі без призначення основного покарання.

На початок липня в залишку в місцевих судах числиться 28,6 тис. справ, у яких фігурують понад 34 тис. осіб. І статистика ІІ півріччя, звісно, покаже, чи збережеться тенденція до гуманізації кримінального судочинства й чи стануть суди частіше виносити виправдувальні вироки замість повернення матеріалів прокурорам «на доопрацювання».