У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я судової практики щодо розгляду слідчими суддями клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, за винятком практики розгляду суддями клопотань про проведення обшуку

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

судової практики щодо розгляду слідчими суддями клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, за винятком практики розгляду суддями клопотань про проведення обшуку

На виконання листа Апеляційного суду Київської області №20300/07-16/14 від 16 вересня 2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено узагальнення судової практики щодо розгляду слідчими суддями клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, за винятком практики розгляду суддями клопотань про проведення обшуку за 2013 рік та перше півріччя 2014 року.

Метою проведення зазначеного узагальнення є вивчення практики суду з вказаного питання з метою виявлення проблемних або спірних питань, які виникають при розгляді вищезазначених справ.

Відповідно до глави 26 КПК України вирішення скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування відноситься до компетенції слідчих суддів.

Згідно із ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у:

- невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

- у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК. Враховуючи те, що згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна;

- у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи закон-ним представником;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом. Тобто тільки ті їх дії, які полягають у застосуванні заходів безпеки, можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. В усіх інших випадках звернення зі скаргою можливе за наявності відповідних рішень слідчого або прокурора, визначених у пунктах 2-8 ч. 1 ст. 303 КПК, викладених у відповідних процесуальних документах.

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

Частиною 1 ст. 304 КПК встановлено десятиденний строк, упродовж якого особа має право звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. Цей строк обчислюється з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після остан-нього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії.

Зазначена норма визначає особливий порядок обчислення строку оскарження рішення слідчого чи прокурора, яке оформлюється постановою. В такому випадку строк обчислює-ться з моменту отримання особою копії оскаржуваної постанови. Разом із цим слід врахову-вати загальні вимоги щодо додержання процесуальних строків, встановлені у ст. 116 КПК, згідно з якою строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається про-пущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, – якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення від-повідного строку.

У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку. Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з по-важних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Під-ставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.

У випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. Скарга не відповідає вимогам закону, якщо: 1) її подала особа, яка не має права подавати скаргу (за винятком випадків, коли скарга підписана уповноваженим представником); 2) вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил підсудності, встановлених ст. 218 КПК); 3) її подано після закінчення строку, перед-баченого ч. 1 ст. 304 КПК, і особа не заявила клопотання про його поновлення або слідчий суддя не знайшов підстав для його поновлення.

Так, наприклад, скарга №1-кс/359/260/2013 359/2600/13-к Дикого О.М. на постанову слідчого Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області про відмову в задо-воленні клопотання про призначення експертизи. 15.03.2013 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області скарга повернута скаржнику на підставі ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. У своїй скарзі Дикий О.М. вказує, що копію оскаржуваної постанови від 31.01.2013 року він отримав 12.02.2013 року. Сама скарга датована 17.02.2013 року. Відпо-відно до супровідного листка Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області Київського слідчого ізолятора, скарга відправлена 18.02.2013 року. Але скаржником належно не доведено коли він отримав постанову. Крім його слів нічим не підтверджено його вчасне звернення зі скаргою до суду протягом 10 днів. Якщо навіть пропущений строк, то повинно бути заявлено клопотання про продовження строку звернення.

На дану ухвалу 09.04.2013 року була подана апеляційна скарга.

11.04.2013 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.03.2013 року було залишено без змін. Колегія суддів вважає, що ухвала слід-чого судді від 15.03.2013 року про повернення скарги Дикого О.М. останньому відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 304 КПК України як такої, що подана після закінчення 10-денного строку оскарження рішення слідчого та по якій заявником не порушено питання про його поновлен-ня є законною і обґрунтованою, і підстав для скасування ухвали не вбачає.

Ухвала про відмову у відкритті провадження за скаргою постановляється у тому ви-падку, якщо скаргу подано на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не під-лягає оскарженню.

Наприклад, скарга №1-кс/359/390/2014 359/3252/14-к Давиденко І.М., Давиденко Н.М. на постанову Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області про відмову в задоволенні клопотання. 18.04.2014 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області скаржникам було відмовлено у відкритті провадження на підставі ст. 303, 304 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провад-женні. Вказаний перелік є вичерпний. Також ч. 1 ст. 303 КПК України не передбачено право оскарження постанови прокурора про відмову у задоволенні клопотання про додаткову кваліфікацію у кримінальному провадженні.

Разом з тим, ч. 4 ст. 304 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження за скаргою Давиденка І.М. та Давиденко Н.М.

У зазначених вище випадках суд зобов’язаний невідкладно надіслати ухвалу про повернення скарги або про відмову у відкритті провадження за скаргою з усіма доданими матеріалами особі, яка подала таку скаргу.

Згідно з ч. 7 ст. 304 КПК повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скар-ги, яку було повернуто у зв’язку із пропущенням встановленого процесуального строку.

Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарга має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду (за винятком скарги на рішення про закриття кримінального провадження). Для розгляду скарги на рішення про закриття кримінального провадження законом встановлено п’ятиденний строк.

Скарга №1-кс/359/124/2013 359/1491/13-к на постанову слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в задоволенні клопотання. 27.02.2013 року постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області на підставі ст.ст. 303-307, 318-380 КПК України скаржнику було відмовлено у задоволенні скарги. В до-сліджених матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про визнання скарж-ника потерпілим, а він допитаний лише в якості свідка. Свідок не уповноважений Криміналь-ним процесуальним Кодексом заявляти клопотання щодо вчинення процесуальних дій. Дани-ми повноваженнями наділений потерпілий, відповідно до ст.56 КПК України. Тому врахо-вуючи процесуальний статус скаржника, слідчим правомірно було відмовлено у задоволені клопотання про призначення психологічної експертизи.

Також були випадки, коли провадження скаржника на постанову слідчого СВ Борис-пільського МВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні на підставі ст. 303, 305 КПК України були закриті, у зв’язку з тим, що скаржник просив залишити скаргу без розгляду у зв’язку із скасуванням постанови прокурором в порядку нагляду.

Відповідно до ст. 305 КПК України прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктом 1, 2, 5 і 6 ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Скарга №1-кс/359/123/2013 359/1490/13-к на постанову слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в задоволенні клопотання. 27.02.2013 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області на підставі ст.ст. 94, 97, 99, 236-1, 236-2 КПК України скарга була задоволена. Щ. звернувся до суду із зазначе-ною скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області лейтенанта міліції П. від 06.02.2013 року про відмову в задо-воленні клопотання в кримінальному провадженні, щодо умисного невиконання службовими особами КПТМ "Бориспільтепломережа" рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.02.2010 року, яким частково задоволено позовні вимоги Щ.

Скарга обґрунтована тим, що з метою всебічного, повного та об’єктивного досудового розслідування вказаного кримінального провадження він звернувся до слідчого з клопотан-ням про призначення економічної експертизи, поставивши перед експертом наступні питан-ня: 1) чи правильно здійснено перерахунок вартості сплачених, але фактично ненаданих Щ. послуг з підігріву води на гаряче водопостачання у період: з 15.10.2006р. по 15.04.2007р.; з 15.10.2007р. по 15.04.2008р.; з 15.10.2008р. по 15.04.2009р. та зарахування надлишкових коштів на особовий рахунок Щ.; 2) чи правильно здійснено розрахунок та зарахування на особовий рахунок Щ. пені у розмірі 3% місячної вартості послуги за кожний день невико-нання умов договору з централізованого опалення з 06.04.2009р. по 15.04.2009р.?; 3) чи правильно здійснено розрахунок та зарахування на особовий рахунок Щ. пені у розмірі 3%?; 4) чи правильно здійснено розрахунок та зарахування на особовий рахунок Щ. пені у розмірі 3% місячної вартості послуги за кожний день невиконання умов договору з підігріву води на гаряче водопостачання з 15.04.2009р. по 15.10.2009р.?; 5) чи здійснено перерахунок вартості наданих Щ. послуг з централізованого опалення під час опалювального сезону 2008-2009рр. та чи зараховано надлишкові кошти на особовий рахунок Щ.?

У мотивувальній частині постанови від 06.02.2013р. слідчий зазначила, що перерахо-вані в ньому питання не є об'єктом дослідження судово-економічної експертизи, у зв'язку з чим не можуть бути поставлені на її вирішення.

Таким чином, відмова у призначенні економічної експертизи не ґрунтується на вимо-гах закону й не дозволить всебічно, повно та об'єктивно провести досудове розслідування по кримінальному провадженню. З таким висновком Щ. не погоджується, а тому просить вказану постанову скасувати та зобов’язати слідчого призначити економічну експертизу по даному кримінальному провадженні.

Матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, надані до суду. Під час судового розгляду такі матеріали були досліджені.

В судовому засіданні Щ. свої вимоги підтримав та просив скасувати постанову слід-чого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області.

Слідчий СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області заперечувала проти задоволення скарги потерпілого Щ., оскільки вважає, що винесена нею постанова є об-ґрунтованою та правомірною.

З'ясувавши думку скаржника, слідчого, вивчивши матеріали скарги та дослідивши в судовому засіданні матеріали, на підставі яких було відмовлено в задоволенні клопотання, суд приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити.

Як вбачається з матеріалів скарги, постановою слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України лейтенанта міліції П. від 06.02.2013 року відмовлено в задоволенні клопотання Щ. про призначення економічної експертизи по кримінальному провадженню.

Згідно вказаної постанови, підставою для відмови в задоволенні клопотання про приз-начення економічної експертизи, стало те, що перераховані у клопотанні питання не являю-ться об’єктом дослідження судово-економічної експертизи, в зв’язку з чим не можуть бути поставлені на її вирішення.

Судом встановлено, що інформація щодо поставлених у клопотанні про призначення експертизи питань, міститься у документах бухгалтерського обліку (фінансово-господарської діяльності) КПТМ "Бориспільтепломережа". Дослідження зазначених питань надасть відпо-відь щодо виконання (невиконання) судового рішення в частині проведення розрахунків за послуги, які надає КПТМ "Бориспільтепломережа" і буде слугувати доказами у криміналь-ному провадженні.

Самостійно Щ. не в змозі здійснити відповідне дослідження вказаних у своєму клопо-танні питань та не може надати їм оцінку, оскільки економічної освіти він не здобував.

За таких обставин оскаржувана постанова не може бути визнана законною і підлягає скасуванню, так як винесена без проведення необхідних дій для встановлення всіх обставин події, які дали б можливість їх об’єктивної оцінки.

Клопотання №1-кс/359/462/2014 359/3749/14-к захисника Г. про призначення екс-пертиз. 15.05.2014 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області на підставі ст.ст. 243, 244 КПК України в задоволенні клопотань про призначення експертиз було відмовлено.

В судовому засіданні захисник та підозрювана повністю підтримали подане клопо-тання, просили суд його задовольнити.

Слідчий в судовому засіданні проти призначення експертиз заперечував, оскільки дані питання уже були предметом розгляду на досудовому розслідуванні.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали скар-ги і досудового розслідування, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні поданого клопотання виходячи з наступного.

Транспортно-трасологічну експертизу старшим слідчим СВ Бориспільского MB ГУ МВС України в Київській області М. було призначеного 30 грудня 2013 року.

17 лютого 2014 року судовим експертом Харківського НДІСЕ був складений висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №165.

З огляду на це, підстав для призначення ще однієї аналогічної експертизи суд не вбачає.

Разом з цим, питання що були поставлені адвокатом підозрюваної щодо призначення судової авто-технічної експертизи уже були вирішені слідчим постановою від 06.03.2014 року за результатами якої був наданий висновок експерта №210 А від 24.03.2014 року та постановою від 16.04.2014 року яким обґрунтовано було відмовлено у призначенні експертиз. Враховуючи вище зазначене, підстав для призначення експертиз слідчий суддя не вбачає, а тому в задоволенні клопотань слід відмовити.

Випадків розгляду слідчими суддями клопотань про проведення допиту свідка (свідків) в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 225 КПК України, допиту тяжко  хворого свідка, потерпі-лого вході виїзного судового засідання на підставі ч. 2 ст. 225 КПК України та примусового залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи, в тому числі про примусове відібрання зразків для експертизи в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області не було.

Виїзне судове засідання для допиту тяжко хворого свідка чи потерпілого під час до-судового розслідування проводиться лише у випадках, якщо хвороба дійсно загрожує життю чи може призвести до інших тяжких наслідків у разі переміщення особи зі стаціонару лікарняного закладу для допиту до приміщення суду. Тяжкість хворобливого стану та ймовірність настання небезпечних для особи наслідків транспортування з лікарняної устано-ви до іншого місця повинна бути підтверджена відповідною медичною документацією з висновками лікарів, а для проведення допиту створюють належні умови в приміщенні лікарняного стаціонару за місцем перебування хворого свідка чи потерпілого. Допит такої хворої особи судом у домашніх чи інших умовах за межами лікарняного закладу слід вважа-ти процесуально проблематичним.

При розгляді даних категорій справ спірних питань застосування норм кримінально процесуального права при постановленні відповідних ухвал у слідчих суддів Бориспіль-ського міськрайонного суду Київської області не виникало.

Зважаючи на те, що чинним КПК вперше введено поняття «слідчий суддя», який на-ділений повноваженням здійснення судового контролю у порядку, визначеному криміналь-ним процесуальним законодавством України за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід вказати на те, що слідчі судді відіграють значну роль у під-вищенні якості досудового розслідування та дотриманні прав, свобод учасників криміналь-ного провадження, забезпеченні ефективного та неупередженого розслідування криміналь-них правопорушень.

Таким чином, слідчий суддя – це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провад-женні у кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосу-вання заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (без-діяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.