Верховний Суд залишив без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_2, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що наказом начальника управління освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області від 04 грудня 2019 року № 441-к її було звільнена з посади директора Бориспільського навчально-виховного комплексу «Ліцей «Дизайн-освіта» ім. Павла Чубинського - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів» у зв`язку із вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, відповідно до  пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Вказаний наказ був виданий на підставі акту від 11 квітня 2019 року, що містить недостовірні відомості про її поведінку. Вказувала, що вона не вживала непристойної лексики, не допускала принижень та не вчиняла жодних дій, що мали б ознаки аморального проступку. Крім того, директор навчального закладу не відноситься до посад, пов`язаних з виконанням виховних функцій. У неї не відбирались пояснення з приводу події, що сталась 11 квітня 2019 року в приміщенні Бориспільського навчально-виховного комплексу «Ліцей «Дизайн-освіта» ім. Павла Чубинського - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів». Ці обставини свідчать про те, що її звільнення з роботи було здійснено з порушенням трудового законодавства.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ начальника управління освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області від 04 грудня 2019 року № 441-к, поновити її на посаді директора Бориспільського навчально-виховного комплексу «Ліцей «Дизайн-освіта» ім. Павла Чубинського - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів» з 04 грудня  2019 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 04 грудня 2019 року до дня ухвалення рішення суду.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17  лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від  22 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права,  й порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 березня 2019 року заступник директора Бориспільського навчально-виховного комплексу «Ліцей «Дизайн-освіта» ім. Павла Чубинського - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів» ОСОБА_3 звернулась до Бориспільського міського голови Київської області Федорчука А. С. з заявою, в якій вона повідомила про те, що директор навчального закладу   ОСОБА_1 цілеспрямовано здійснювала психологічний тиск на неї, що полягав у висловлюванні численних образ та зневажливому ставленні до неї, її приниженні в присутності колег та технічних працівників. ОСОБА_1 відкрито демонструвала гнів і лють по відношенню до заявниці. Тому ОСОБА_3 просила вжити заходів дисциплінарного впливу щодо директора Бориспільського навчально-виховного комплексу «Ліцей «Дизайн-освіта» ім. Павла Чубинського - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів» ОСОБА_1.

Наказом начальника управління освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області від 21 березня 2019 року № 125 була утворена комісія для розгляду звернення ОСОБА_3 . До складу вказаної комісії ввійшли: начальник управління ОСОБА_2, завідувач міського методичного кабінету Ковадло Н. П., завідувач юридично-кадрового сектору  ОСОБА_4 , голова профспілки ОСОБА_5 , заступник начальника управління ОСОБА_6 .

11 квітня 2019 року начальник управління освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області ОСОБА_2, заступник начальника управління ОСОБА_6 та завідувач юридично-кадрового сектору  ОСОБА_4 склали акт, в якому зазначено про те, що 11 квітня 2019 року о 15 год. 00 хв. члени вказаної комісії прийшли до Бориспільського навчально-виховного комплексу «Ліцей «Дизайн-освіта» ім. Павла Чубинського - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів». Під час візиту навчального закладу в кабінеті директор ОСОБА_1 вела себе агресивно відносно членів комісії, постійно підвищувала голос на ОСОБА_2 , принижувала її, застосовуючи непристойну лексику, виганяла членів комісії з навчального закладу, мотивуючи це тим, що навчальний заклад належав їй, і ніхто не мав права розпоряджатись в ньому. В приміщенні учительської та в коридорі ОСОБА_1 продовжувала вести себе неконтрольовано, агресивно та в присутності учнів ображала ОСОБА_3 , обзиваючи її бездарем, який нічого сім років не робив, а також кричала на її адресу: «Згинь, нечисть, з моїх очей». Начальник управління освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області ОСОБА_2 просила позивача заспокоїтись, оскільки в коридорі були діти, які чули її висловлювання. Однак ОСОБА_1 відповіла, що в її навчальному закладі ніхто не мав права вказувати їй .

Наказом начальника управління Бориспільської міської ради Київської області від 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 № 441-к була звільнена з посади директора Бориспільського навчально-виховного комплексу «Ліцей «Дизайн-освіта» ім. Павла Чубинського - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів» у зв`язку із вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську; гідність тощо.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Із підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (пункт 3 частини першої стаття 41 КЗпП України) можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України належать учасники освітнього процесу, зазначені у пункті 2 частини першої статті 52 Закону України «Про освіту» а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про загальну середню освіту», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, учасниками освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є, зокрема, керівники, педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі.

Статтею 24 Закону України «Про загальну середню освіту», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров`я якої дозволяє виконувати професійні обов`язки в закладах системи загальної середньої освіти. Перелік посад педагогічних працівників системи загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Посаду керівника закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може обіймати особа, яка є громадянином України, має вищу освіту ступеня не нижче магістра та стаж педагогічної роботи не менше трьох років, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов`язків

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Повноваження (права і обов`язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти.

Згідно з частиною третьою статті 26 вказаного Закону керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень, зокрема, організовує діяльність закладу освіти; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; забезпечує умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти.

Частиною другою статті 54 Закону України «Про освіту» визначено, що педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства.

Відповідно до пункту 4.1 статуту Бориспільського навчально-виховного комплексу «Ліцей «Дизайн-освіта» ім. Павла Чубинського - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів» передбачено, що учасниками навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі є: учні, керівники (директор та його заступники), педагогічні працівники, практичні психологи, бібліотекарі та інші спеціалісти закладу, батьки або особи, які їх замінюють .

Пунктом 5.3 статуту визначено, що директор навчально-виховного комплексу здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів, створює необхідні умови для підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників; організовує навчально-виховний процес; забезпечує контроль за виконанням навчальних планів і програм, якістю знань, умінь та навичок учнів; відповідає за дотримання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, за якість і ефективність роботи педагогічного колективу; створює необхідні умови для участі учнів у позакласній та позашкільній роботі, проведення виховної роботи; створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, пошуку та застосування ними ефективних форм і методів навчання і виховання.

Отже, позивач належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки є директором шкільного закладу освіти, на якого законами, нормативно-правовими актами та трудовим контрактом покладено виконання виховних та педагогічних функцій.

У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 частини першої статті 41 КЗпП України слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відтак відповідні доводи щодо строку, який пройшов з моменту вчинення аморального поступку, безпідставні.

Верховний Суд зазначає, що термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечать змісту трудової функції конкретного працівника.

Як встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про звільнення позивача за пунктом третім статті 41 КЗпП України, управління освіти виходило з конкретного вчинку позивача, взяло до уваги думку суспільства, зокрема, трудового колективу, профспілкової організації щодо порушення позивачем загальноприйнятих норм і правил суспільства.

Суди, надаючи оцінку доказам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, на підставі встановлених обставин, надали оцінку діянню, вчиненому педагогічним працівником, а саме: директором школи, який здійснює навчально-виховні функції, та дійшли висновку, що таке діяння суперечить усталеним принципам моральності в громадянському суспільстві та основним засадам освіти в державі - виховання учнів у дусі відповідальності перед законом за свої діяння, свідомого ставлення до обов`язків людини та громадянина та такий, що несумісний із продовженням цієї роботи.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вчинила аморальний проступок; аморальна поведінка ОСОБА_1 по відношенню до її колег призвела до виникнення між позивачем та колективом вчителів навчального закладу конфлікту, який викликав суспільний резонанс у м. Борисполі Київської області, що в свою чергу свідчить про те, що вчинений ОСОБА_1 аморальний проступок не сумісний з продовженням нею педагогічної роботи.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано

27 червня 2022 року вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 17 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду  від 22 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова ВС  за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105036623