Бориспільський міськрайонний суд Київської області

31 жовтня 2014, 09:03

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики розгляду

місцевими судами та Апеляційним судом Київської області

кримінальних проваджень про злочини,

вчинені неповнолітніми,

за 2013 рік та перше півріччя 2014року

На виконання листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року за вих. № -1295/0/4-14 Апеляційним судом Київської області проведено узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень про злочини, вчинені неповнолітніми, за 2013 рік та перше півріччя 2014 року.

При здійсненні кримінального провадження щодо неповнолітніх суди зобов’язані забезпечити точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний розгляд, керуючись Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України, зокрема Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Стаття 1 Конвенції про права дитини, проголошує, що дитиною є кожна людська істота до досягнення вісімнадцятирічного віку.

Сімейним кодексом України встановлено, що правовий статус особа має до досягнення нею повноліття. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст.6 СК України).

Найпоширенішим методом боротьби зі злочинністю неповнолітніх є запобігання їй.

Велике значення для профілактики злочинності серед неповнолітніх має процесуальна діяльність судів, що здійснюють провадження у кримінальних справах. Ефективні правові заходи, які суди застосовують щодо неповнолітніх, можуть реально запобігати вчиненню ними нових злочинів та виправленню підлітків. Здійснюючи правосуддя щодо неповнолітніх, суди мають забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод як неповнолітнього обвинуваченого, так й інших учасників процесу.

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ

Аналіз статистичних даних, відповідно до зведених звітів місцевих судів Київської області за 2013 рік та за перше півріччя 2014 року у справах про злочини, вчинені неповнолітніми свідчить, що рівень криміналізації у підлітковому середовищі залишається достатньо високим.

Так, у 2013 році відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України від 1960 року на розгляд до місцевих судів Київської області надійшло 17 кримінальних справ щодо неповнолітніх, залишок нерозглянутих кримінальних справ на початок звітного періоду становив 34 справи. Розглянуто у 2013 році за Кримінально-процесуальним кодексом України від 1960 року 45 кримінальних справ щодо неповнолітніх, з них із постановленням вироку – 39 справ, із закриттям провадження – 1 справа, із поверненням на додаткове (досудове) розслідування – 4 справи, направленням за підсудністю – 1 справу.

У 2013 році відповідно до Кримінального процесуального кодексу України від 2011 року на розгляд до місцевих судів Київської області надійшло 270 справ, залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду складав 6 справ. Розглянуто протягом 2013 року за КПК України 2011 року 240 справ щодо неповнолітніх, з них із постановленням вироку – 166 справ, із закриттям провадження у справі – 39 справ, із застосуванням примусових заходів медичного характеру – 2 справи, із застосуванням примусових заходів виховного характеру – 20 справ.

Протягом першого півріччя 2014 року до місцевих судів Київської області відповідно до КПК України від 1960 року надійшло 3 справи щодо неповнолітніх. Розглянуто – 4 справи, з яких постановлено вирок у 4 справах.

Відповідно до КПК України від 2011 року до місцевих судів Київської області надійшло 128 проваджень щодо неповнолітніх. Розглянуто – 117 справ, із них із постановленням вироку – 79 справ, 1 справу повернуто прокурору, закрито провадження у 29 справах, у 2 справах застосовано примусові заходи медичного характеру, у 6 справах застосовано примусові заходи виховного характеру.

У 2013 році місцевими судами Київської області засуджено за вчинення тяжких злочинів 104 неповнолітніх осіб, за вчинення особливо тяжких злочинів – 3 неповнолітніх осіб. У І півріччі 2014 року засуджено 37 неповнолітніх осіб за вчинення тяжкого злочину, 2 неповнолітніх осіб за вчинення особливо тяжкого злочину.

З даних статистичних звітів вбачається, що більшість злочинів за 2013 рік – перше півріччя 2014 року вчинено неповнолітніми особами у віці від 16 до 18 років (76,6% осіб).

За даними ТУ Державної судової адміністрації України, кількість неповнолітніх осіб, засуджених протягом 2013 року – І півріччя 2014 року складає 348 осіб, з них 246 неповнолітніх засуджено у 2013 році.

Якщо порівняти кількісні дані засуджених неповнолітніх осіб протягом 2012 року та 2013 року, то спостерігається у 2013 році зменшення вказаних показників на 46 осіб (15,8%).

Встановлено, що протягом звітного періоду неповнолітніми особами найчастіше вчинялись злочини проти власності, найбільший показник яких становлять крадіжки (засуджено 127 неповнолітніх осіб), що складає 58,1%.

Аналіз статистичних звітів Апеляційного суду Київської області за 2013 рік та за І півріччя 2014 року свідчить, що у 2013 році до суду відповідно до КПК України 1960 року надійшло 47 справ щодо неповнолітніх, залишок на початок звітного періоду складав 5 справ. Розглянуто Апеляційним судом Київської області 51 кримінальну справу, з них 22 апеляції задоволено. У 2013 році відповідно до КПК України 2011 року до Апеляційного суду Київської області надійшло 90 кримінальних проваджень за апеляційними скаргами. Розглянуто 82 кримінальних провадження, з них задоволено 28 апеляційних скарг.

У І півріччі 2014 року відповідно до КПК України 1960 року до Апеляційного суду Київської області надійшло 6 справ щодо неповнолітніх, залишок на початок звітного періоду - 1 справа. Розглянуто 4 справи, з них задоволено 1 апеляцію. Відповідно до КПК України 2011 року надійшло – 27 кримінальних проваджень за апеляційними скаргами щодо неповнолітніх. Розглянуто 32 кримінальні провадження, з них задоволено 10 апеляційних скарг.

РОЗГЛЯД УПОВНОВАЖЕНИМ СУДДЕЮ

ТА ДОТРИМАННЯ СТРОКІВ РОЗГЛЯДУ

Відповідно до п.19 розділу ХІ Перехідних положень КПК України у всіх місцевих судах Київської області були проведені збори суддів, на яких, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч.10.ст.13 КПК України, обрано суддів, уповноважених на здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, а у разі їх відсутності ці повноваження покладенні на голів місцевих судів.

Враховуючи це, в деяких місцевих судах до матеріалів провадження додають виписку із протоколу зборів про визначення ювенального судді.

З матеріалів, надісланих місцевими судами для проведення даного узагальнення, вбачається, що у разі недопустимості повторної участі вище зазначених суддів у кримінальному провадженні, автоматичний розподіл справи здійснюється між всіма суддями місцевого суду.

Відповідно до ч.2 ст.484 КПК України кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Проте, як свідчить аналіз кримінальних проваджень, в матеріалах відсутні дані, які б підтверджували повноваження слідчого на проведення досудового розслідування відносно неповнолітнього. І такі дані суди від прокурора не вимагають.

Аналіз надісланих для проведення узагальнення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх розглянутих у 2013 році та першого півріччя 2014 року випадків призначення їх до підготовчого та судового розгляду з порушенням строків, передбачених ст.ст.314,316 КПК України – не виявив.

З проведеного узагальнення вбачається що, в основному місцеві суди Київської області розглядають кримінальні справ щодо неповнолітніх в розумні строки та не допускають відкладення судового засідання без поважних причин. В поодиноких випадках розгляд надої категорії справ затягувався від 3до 5 місяців.

Так, наприклад, кримінальне провадженню відносно неповнолітніх обвинувачених М. та С. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2 КК України та Ханенка О.С. за ст. 185 ч.3 КК України, перебувало в провадженні Броварського міськрайонного суду 3 місяці в зв’язку з неявками учасників процесу, зокрема потерпілого, обвинуваченого і його законного представника та зайнятістю захисника в іншому судовому процесі.

Кримінальне провадженню відносно неповнолітнього обвинуваченого Б. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.186ч.2, 289ч.2 КК України та обвинуваченого К. за ст. 289 ч.2 КК України, перебувало в провадженні судді Броварського міськрайонного суду 5 місяців та 10 днів, так як в судових засіданнях оголошувались перерви через неявки учасників процесу, зокрема потерпілих, представників служби у справах дітей.

Кримінальне провадженню відносно неповнолітньої обвинуваченої Б. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122ч.1 КК України, перебувало в провадженні судді Броварського міськрайонного суду 4 місяці 22 дні, так як в судових засіданнях оголошувались перерви через неявки учасників процесу, зокрема потерпілих, захисника, представників служби у справах дітей, хворобою потерпілої, викликами свідків та експерта.

ЗАЛУЧЕННЯ ЗАХИСНИКА, ПРЕДСТАВНИКІВ СЛУЖБ

Проведеним узагальненням на основі матеріалів кримінальних проваджень, надісланих місцевими судами Київської області за запитом Апеляційного суду Київської області встановлено те, що в основному суди дотримуються процесуальних норм, які передбачають забезпечення права на захист у кримінальному судочинстві.

Як встановлено з проведеного узагальнення, усім неповнолітнім на виконання вимог п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК України забезпечувався захист, шляхом залучення захисників для надання кваліфікованої правової допомоги як на досудовому слідстві, так і під час судового провадження з моменту встановлення факту неповноліття.

Встановлено окремі випадки необхідності заміни захисника неповнолітнього обвинуваченого у зв’язку з його тривалою відсутністю, так, з матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням неповнолітнього О.Є.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, встановлено, що до Броварського міськрайонного суду надійшла заява захисника – Б.В.В., про відкладення розгляду кримінального провадження на іншу дату в зв'язку з його відпусткою, яка триватиме з 11.09.2013 р. по 08.10.2013 р., та заміну захисника за призначенням. У зв'язку з тривалою відпусткою захисника Б.В.В., з метою недопущення затягування розгляду справи суд постановив ухвалу від 11.09.2013 року про залучення іншого захисника для здійснення захисту обвинуваченого О.Є.В. за призначенням.

По аналогічній підставі, в зв’язку з відпусткою захисника, який здійснював захист на підставі доручення Київського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, під час розгляду кримінального провадження, за обвинуваченням М.Д.Ю., 08.11.1976 р.н., у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, 13.09.2013 року Броварським міськрайонним судом постановлено ухвалу про залучення іншого захисника.

Таким чином, наведені приклади вказують на необхідність роз’яснення правильності практики суду по заміні захисників, які надають безоплатну правову допомогу, в разі їх тривалої відсутності (відпустки, відрядження, тощо).

Як показує практика , у більшості випадків, захисник призначається на підставі постанови слідчого та доручення відповідного органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

При перегляді судових рішень Апеляційним судом Київської області виконувались вимоги процесуального закону щодо забезпечення захисту неповнолітніх осіб, що вбачається з матеріалів кримінальних проваджень, витребуваних для проведення аналізу.

Під час розгляду суддями місцевих судів Київської області кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, обов’язково приймали участь і законні представники обвинувачених чи підозрюваних. На практиці законними представниками виступав один з батьків.

Крім того, встановлено, що відповідно до вимог ст.496 КПК України (2012р.), про час і місце розгляду кримінальної справи про злочин, вчинений неповнолітньою особою, місцеві суди, обов’язково, повідомляли службу у справах дітей міських рад або районних державних адміністрацій та кримінальну міліцію у справах дітей МВ ГУ МВС України у Київській області.

Як правило представники даних установ залучаються з метою надання відомостей про особу неповнолітнього обвинуваченого, умов його життя та виховання, інші характеризуючи дані. Одночасно представники даних установ висловлюють думку щодо заходів яких доцільно вжити з метою виправлення обвинуваченого.

З’ЯСУВАННЯ ОБСТАВИН ПРО ОСОБУ НЕПОВНОЛІТНЬОГО

Відповідно до ст.ст.485, 487 КПК України при розгляді кримінальних проваджень, клопотань щодо неповнолітніх, крім обставин, передбачених ст..91 КПК України з’ясовуються відомості про вік неповнолітнього, стан здоров’я, рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси, які необхідно врахувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру, а також ставлення неповнолітнього до вчиненого діяння, умови його життя та виховання, наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників.

Також, відповідно до ст.487 КПК України та роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України за №5 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», з’ясовуються умови життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, вік неповнолітнього; стан здоров'я та загального розвитку; характеристика (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті); умови життя і виховання (дані про сім'ю, побутове оточення); обставини, що негативно впливали на його виховання; вплив дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, а також, його ставлення до вчиненого діяння.

Проте вказані вимоги закону як правило не виконуються. У більшості вивчених кримінальних проваджень під час досудового розслідування надаються суду копії свідоцтва про народження неповнолітнього, характеристики з місця навчання та проживання, довідки від нарколога і психіатра, дані про судимість. І суди обмежуються дослідженням особи неповнолітнього саме в такому обсязі.

В деяких провадженнях містяться акти обстеження соціально-побутових умов життя неповнолітнього. А в таких місцевих судах Київської області як: Богуславський, Миронівський, Макарівський, Таращанський, Обухівський, - в матеріалах провадження крім вказаних даних містяться звіти про неповнолітнього правопорушника, в яких викладено детальну інформацію про особу правопорушника, про його склад сім’ї, взаємини з членами сім’ї, інформація про батьків, їх ставлення до виховання, матеріально-побутові умови в сім’ї, обстановку в тому закладі, де неповнолітній навчається чи працює, взаємини з учителями, однолітками, зв’язки і поведінку неповнолітнього.

Розповсюдженою є помилка, коли суди, розглядаючи клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру та приймаючи рішення про передачу під нагляд батьків не з’ясовують дані про батьків, а саме їх характеристику, чи можуть вони займатись вихованням неповнолітнього та контролювати його поведінку.

Так 30.08.2013 року Бориспільський міськрайонний суд, розглянувши кримінальне провадження №359/7621/13-к звільнив І. та А. від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і передав їх під нагляд батьків.

Ухвалюючи таке рішення, суд не навів жодних даних, які характеризують осіб обвинувачених, обмежившись лише фразою, що інші докази не досліджувались, окрім даних, що характеризують неповнолітніх обвинувачених та матеріалів, наданих службою у справах дітей. Звільняючи неповнолітніх від кримінальної відповідальності та передаючи їх під нагляд батьків, суд ніяк не мотивував своє рішення, не вказав, що батьки займаються вихованням своїх дітей та в змозі контролювати їх поведінку, цікавляться їх життям, успіхами в школі і, що саме такий захід буде дієвим для перевиховання неповнолітніх правопорушників.

Разом з тим, як позитивний приклад слід зазначити ухвалу Броварського міськрайонного суду від 13.05.2013 року про застосування до Ж. (кримінальне провадження 36/3936/13-к) примусових заходів виховного характеру. Суд всебічно вивчив дані про особу неповнолітнього, його характер, навчання в школі, зайняття спортом, зв’язки поза домом, взаємини з однолітками. Крім того, суд зазначив, що при передачі під нагляд, враховує заяву батька, що той в змозі здійснювати належний контроль за виправленням та перевихованням сина.

Правильною є практика, коли суд досліджує не тільки дані про особу неповнолітнього правопорушника та з’ясовує умови його життя і виховання, але досліджує дані, які характеризують особу, під нагляд якої передається неповнолітній.

Так в матеріалах провадження по обвинуваченню Т. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, направленому в Рокитнянський районний суд, є характеристика на матір неповнолітнього. Тому, звільняючи Т. від покарання з передачею його під нагляд матері, суд переконався, що остання зможе забезпечити належне виховання і нагляд за сином.

Прикладом мотивованого судового рішення щодо неповнолітнього є вирок Славутицького міського суду від 13.02.2013 року (кримінальне провадження №377/186/13-к) відносно Б. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, крім даних про особу неповнолітнього, пом’якшуючих покарання обставин, умов проживання і виховання, суд вказав думку представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей, які вважали, що виправлення неповнолітнього можливе без ізоляції від суспільства, а також врахував запевнення законного представника неповнолітнього про посилення контролю за поведінкою сина.

Покладаючи на повнолітнього обвинуваченого обов’язки, передбачені ст.76, 104 КК України, суд зобов’язував його публічно попросити пробачення у потерпілих, а матір здійснювати нагляд за обвинуваченим та проводити з ним виховну роботу протягом іспитового строку.

ЗДІЙСНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У ЗАКРИТОМУ С/З

Відповідно до ч.2 ст.27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у випадках, якщо обвинуваченим є неповнолітній, розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Вивчені кримінальні провадження свідчать про те, що під час підготовчого судового засідання, враховуючи обставини обвинувачення, особу неповнолітнього суд приймає рішення про проведення судового розгляду в закритому засіданні. Таку практику необхідно вважати правильною.

Так 05.11.2013 року Ірпінським міським судом розглянуте кримінальне провадження №367/5653/13-к про застосування до Д., який скоїв суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки ч.3 ст.153 КК України примусових заходів виховного характеру. Провівши судовий розгляд в закритому засіданні суд врахував, що і правопорушник, і потерпілий є неповнолітніми, а діяння має ознаки статевого злочину. У той же час в ухвалі суд послідовно і детально виклав дії, які вчинив Д. і допустився такої натуралізації, що є неприпустимою.

ВИКЛИК НЕПОВНОЛІТНЬОГО

Під час виконання узагальнення з’ясовано та перевірено, як неповнолітні обвинувачені з дотриманням вимог ст.ст.135,489 КПК України викликалися в судові засідання.

Неповнолітні обвинувачені викликаються до місцевих судів судовими повістками, які направлялися поштовими відправленнями з повідомленнями про вручення на адресу їх проживання, при цьому одночасно (в одному відправленні) направлялися судові повістки і законним представникам . У разі вручення судової повістки безпосередньо у суді, вона вручалася під розписку неповнолітньому обвинуваченому в присутності законного представника або законному представнику особисто. У разі подання законним представником неповнолітнього обвинуваченого заявки про отримання смс - повістки, судовий виклик здійснювався за допомогою даної функції.

Винятками були провадження, де обвинувачені утримувалися під вартою, оскільки вони повідомлялися адміністрацією ізоляторів, шляхом направлення на їх адресу вимоги про доставку в судове засідання.

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Особливе значення у запобіганні та профілактиці злочинів серед неповнолітніх мають запобіжні заходи, що застосовуються до неповнолітніх. Вони можуть сприяти попередженню злочинів і водночас забезпечити виправлення підлітків, та виконання процесуальних обов’язків.

Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження.

За наявності підстав, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

З аналізу надісланих для проведення узагальнення матеріалів встановлено, що місцеві суди Київської області дуже відповідально підходять до розгляду клопотань про застосування до неповнолітніх запобіжного заходу. В більшості випадків вони передавались під нагляд батьків чи адміністрації установи, де вони виховуються.

Часто місцеві суди застосовують домашній арешт.

Лише у виключних випадках, відповідно до вимог ст. 492 КПК України до неповнолітніх застосовувався запобіжний захід – тримання під вартою.

Так, розглядаючи клопотання відносно неповнолітніх Г. та К., які підозрювались у вчиненні злочину, передбаченому ст. 152 ч. 2 КК України, Білоцерківський міськрайонний суд ретельно дослідив дані про особу підозрюваних, та встановивши наявність ризиків , передбачених ст. 177 КК України прийшов до висновку, що саме тримання під вартою буде тим запобіжним заходом, який буде запобігати наявним ризикам. Ухвали місцевого суду Апеляційним Судом Київської області залишено без змін.

Ухвалою Таращанського районного суду від 06.08.13р. неповнолітньому С. змінений запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під ватрою.

Суд ретельно перевірив обставини, викладені в клопотанні слідчого про порушення С. умов домашнього арешту і з цих підстав та при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні неповнолітнім кримінального порушення змінив йому запобіжний захід.

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІ ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ

Розглядаючи клопотання про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру, місцеві суди повинні мотивувати, який один, або кілька примусових заходів він застосовує і чому саме їх. Головне в цьому, щоб ці заходи були ефективними для перевиховання особи.

Так, розглядаючи таке клопотання відносно Б. , який вчинив суспільно - небезпечне діяння передбачене ст.185 ч. 1 КК України, Обухівський районний суд мотивував своє рішення про направлення Б. до спеціального навчально-виховного закладу, вказав, що Б. негативно характеризується за місцем навчання і проживання, перебуває на профілактичному обліку в службі у справах дітей за скоєння крадіжок та бродяжництво, пропускає уроки без поважних причин. Крім того суд врахував думку матері, яка пояснила, що не може впливати на дочку та контролювати її поведінку.

ВИДІЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ

Відповідно до ст.494 КПК України, у разі якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування. В ході узагальнення встановлено, що випадків виділення матеріали кримінального провадження відносно неповнолітніх у місцевих судів Київської області не встановлено.

ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКІВ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

При призначенні покарання неповнолітнім обвинуваченим, згідно з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та відповідно до ст.ст.66-67 КК України, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Крім того, при призначенні покарання неповнолітнім обвинуваченим суд враховує особливості, встановлені ст.ст.97-108 КК України.

З проведено аналізу судових рішень місцевих судів Київської області встановлено, що типовою помилкою, яку допускають суди при призначенні покарання неповнолітніх зі звільнення від відбування покарання з випробуванням є незастосування ст. 104 КК України.

Так, призначаючи обвинуваченому К. покарання за вчинення злочину передбаченого ст. 185, ч.4 КК України Броварський міськрайонний суд застосував лише ст. 75, та ст. 76 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, та поклав на нього певні обов’язки (провадження № 351/565/13к).

Такої ж помилки допустився і Бориспільський міськрайонний суд при призначенні покарання Л., визнаному винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.1 КК України.

Судові рішення були змінені Апеляційним судом із посиланням на ст. 104 КК України.

ВИСНОВОК

Аналіз судових рішень та досліджених кримінальних проваджень, які були вивчені відповідно до завдання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 10 вересня 2014 року, свідчить про те, що місцеві суди Київської області при розгляді кримінальних проваджень по обвинуваченню неповнолітніх, застосуванню примусових заходів виховного характеру, розгляді клопотань про обрання неповнолітнім запобіжного заходу в більшості випадків неухильно дотримуються положень ст.37 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою ВРУ №789-ХІІ 27.02.1991 року, вимог Кримінального процесуального кодексу України, а саме гл.38, яка регулює порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх.