Верховний Суд опублікував черговий огляд актуальної судової практики КЦС ВС за січень 2023 року

До уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за січень 2023 року – https://bit.ly/3LbEnuS.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, звернено увагу на те, що, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов’язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними й допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки у зв’язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо;

– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що необізнаність особи щодо її батьківства стосовно дитини свідчить про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства, встановленого ст. 56 Кодексу про шлюб та сім’ю України;

– у справах, що виникають із трудових правовідносин, акцентовано, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі припинення повноважень посадових осіб, зокрема посадових осіб – членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких при призначенні на посаду покладаються функції з управління за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень. Віднесення статутом товариства (філії державного підприємства) певної посади до категорії посадових осіб не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, констатовано, що якщо правочин укладений від імені особи іншою особою, яка не була уповноважена на таке представництво й не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, положення ч. 1 ст. 241 ЦК України щодо вчинення представником правочину з перевищенням повноважень та наступного його схвалення не застосовуються;

– у спорах, що стосуються питань процесуального права, наголошено, що мирова угода, за умовами якої сторони домовляються про відмову від позову, не може бути затверджена, оскільки має стосуватися прав і обов’язків сторін щодо предмета спору, а не вчинення процесуальних дій.

Верховний Суд