Судова реформа

5 грудня 2014 у Верховному Суді України відбувся круглий стіл «Зміна правового статусу ВСУ як складова судової реформи». У заході взяли участь Ліліт Данегян , Координатор проекту «Посилення незалежності, ефективності та професіоналізму судової влади в Україні» (Секретаріат Ради Європи), Наталія Агафонова , народний депутат України, Ірмгард Грісс , Голова Верховного Суду Австрії у відставці, Себастіаан Помпе , радник-консультант юридичного департаменту Міжнародного валютного фонду, Лорена Бахмайер Вінтер , експерт Ради Європи, професор юридичного факультету Мадридського університету Комплутенсе, Симон Гінзбург , експерт Ради Європи.

Обговоривши європейську та українську практику щодо ролі вищої судової інстанції, експерти прийшли до висновку про необхідність розширення повноважень Верховного Суду України. Сам же ВСУ, в особі ГоловиЯрослава Романюка , продовжує наполягати на конституційному переході до 3-ланковий судовій системі.

Конституція : чекаємо змін

Необхідність зміни правового статусу ВСУ була озвучена ще на Пленумі 11 квітня 2014. Ярослав Романюкдотримується тієї точки зору, що питання неефективності судів має бути вирішено переходом до 3-ланковий судовій системі і поверненням ВСУ повноважень, які вона мала до 2010 року. Також, за його словами, необхідно відмовитися від спеціалізації судів на користь спеціалізації суддів. Вкрай бюджетозатратная 4-ланкова система з вищими спеціалізованими судами показала свою неефективність - Я. Романюк розписав недоліки адміністративної та господарської юрисдикцій. На користь економії бюджетних коштів наведено аргумент низького відсотка розглянутих господарських спорів від загальної кількості. Більшу частину цих справ складають спори, що виникають з договірних правовідносин, в тому числі і через суб'єктного складу (коли фізособа виступає як суб'єкт підприємницької діяльності). Крім того, розглядається вкрай мало справ, що вимагають поглиблених знань (за статистикою 2013: банкрутство - 5%, інвестиційна діяльність - 352 справи). Я. Романюк нагадав, що адміністративна юрисдикція створювалася як міра посиленою судового захисту громадянина від держави. Блага мета не була досягнута. До того ж, «соціальні справи» розглядаються загальними судами, тобто суддями, які не спеціалізуються на адміністративному праві. Ще одна вагома категорія адміністративних справ - податкові спори. Те, що 60% з них ініціюється суб'єктом владних повноважень, - також не відповідає принципу захисту від держави.

На заміну кількох юрисдикцій ВСУ пропонує наблизити суди до людей, які вимагають захисту. 3-ланкова система передбачає створення за адміністративним поділом 1 районного суду, який має спеціалізованих суддів, в областях створюються апеляційні суди, а ЗСУ є єдиним судом касаційної інстанції. Я. Романюк розуміє, що через завантаженість судів ВСУ не зможе здійснити перегляд всіх справ. Тому повинна бути введена процедура примирення, позасудового та досудового розгляду. Адже роль суду не повинна зводитися до встановлення зобов'язання по стягненню боргу, без відсутності спору. Крім того, можна впровадити процедуру фільтра - наприклад, колегіальний розгляд питання про допуск справи до касаційного розгляду. Я. Романюк переконаний, що якість правосуддя повинно забезпечуватися на рівні першої та другої інстанцій. Ще однією важливою новацією, озвученою Я. Романюком, є надання права на звернення тільки професійним адвокатам . Також може бути скасовано можливість залишити заяву без руху для усунення недоліків. Одним з можливих варіантів є інститут так званого «судового клерка» - помічник судді отримує процесуальний статус, він буде уповноважений перевіряти заяву та приймати рішення щодо його розгляду. Зменшити навантаження на касаційний суд може і зміна підходу до стягуваннясудового збору - всі державні установи повинні його сплачувати, від збору можуть бути звільнені тільки соціально незахищені верстви населення. Також важливим моментом для забезпечення незалежності суддів залишається «привабливий соціальний пакет».

Все перераховане вимагає внесення змін до Конституції. Отже, питання довгостроковий і дискусійне, тим більше, що не всі судді поділяють досить радикальну точку зору на реформу судової системи ВСУ.

Про те, що глибинні перетворення в судочинстві можливі тільки шляхом внесення змін до Конституції, говорила і Ірмгард Грісс , Голова Верховного Суду Австрії у відставці, екс-голова Асоціації голів верховних судів держав - членів Євросоюзу. В Австрії вже збудована 3-ланкова судова система, що не є характерним для федеративних держав. Верховний Суд цієї країни є касаційною інстанцією, тлумаченням законів займається Суд Європейського Союзу як остання інстанція. При цьому І. Грісс підкреслила важливість участі Верховного Суду у змінах, що стосуються функціонування судової системи. Так, Верховний Суд Австрії, складаючи щорічний звіт про свою діяльність, може включати в нього пропозиції щодо зміни законодавства.У суді є дорадча група, яка має право висловити думку з приводу певного законопроекту. Якщо ж у Верховного Суду є сумніви в конституційності закону, він має право звернутися до Конституційного Суду. У Верховному Суді Австрії є 9 палат, які розглядають як спеціальні, так і загальні суперечки. Крім того, в Австрії існує майновий ценз на право оскарження, що поки навряд чи застосовне в Україні зважаючи рівня життя населення. І. Грісс також звернула увагу на те, що правосуддя повинно вершитися в першу інстанціях - там, куди громадяни мають безпосередній доступ. Це свідчить про доцільність переходу до 3-ланковий судовій системі та формуванні суддівського корпусу, мислячого по-новому. І. Грісс вважає, що вузька спеціалізація впливає на професіоналізм, суддя повинен орієнтуватися в праві в цілому - оскільки в цьому і полягає вершеніе правосуддя.

Але, повертаючись до переформатування національних судів на новий лад, слід пам'ятати не тільки про відкриваються перспективи створення правової і соціальної держави, а й про великі витрати, необхідні для реформ. Фінансове становище України нестабільно, тому ми змушені прислухатися до кредиторів.

Слово Міжнародного валютного фонду

Про виправданих витратах на реформування судової системи говорив радник-консультант юридичного департаменту Міжнародного валютного фонду Себастіаан Помпе , який також вважає, що Україні необхідний єдиний касаційний суд - ВСУ. Він зазначив, що одночасне функціонування верховного і трьох вищих спеціалізованих судів є і витратним для державного бюджету, і малоефективним для суспільства.Адже через наявність юрисдикційних колізій, обмеження повноважень ВСУ та позбавлення його відповідного інструментарію українські громадяни не можуть отримати повноцінну судовий захист на національному рівні. С. Помпе вважає, що проста інтеграція касаційних судів з ВСУ неможлива - процес занадто дорогий, адже необхідно вирішити питання розміщення, інформаційних потоків, і т. Д., Що в підсумку призведе до питань, які намагалися вирішити в 2010 році. При цьому експерт вважає, що вибудовувати нову судову систему слід без надмірної політизації.

Політичні ігри зараз багато в чому спираються на мантру про європейських стандартах і стосуються не тільки реформ, але і запізнілою люстрації. Люстрація, через яку пройшли пострадянські країни після падіння комуністичного режиму, в нашій країні називається «очищення» і стосується чиновників виконавчої та судової влади. Законодавча влада як виборний орган люстрації не підлягає. Що, до речі, і є одним з європейських принципів люстрації. Про недоліки українського люстраційного процесу розповіла Лорена Бахмайер Вінтер .

Європейський погляд на люстрацію

Люстрація не повинна служити засобом покарання або помсти, - вважає Лорена Бахмайер Вінтер , експерт Ради Європи, професор юридичного факультету Мадридського університету Комплутенсе. Багато в чому її слова про почате процесі люстрації збігаються з точкою зору ВСУ. Так, вона зазначила конфлікт двох законів: «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та «Про очищення влади» . В обох випадках судді повинні пройти перевірку: перший закон зробив фокус на Майдані, перевірку проводить спеціальна тимчасова комісія; другий закон - передбачає автоматичне звільнення з посади при організації перевірки керівником органу. На думку Л. Бахмайер Вінтер, люстраційні процедури повинні бути максимально зваженими, юридично бездоганними, не порушувати базових прав окремої людини. У прописаної ж процедурою закладений ризик селективного правосуддя, вона непрозора. До того ж експерт відзначила недостатність гарантій захисту персональних даних. Сумнів у неї викликає і те, що люстраційної перевіркою суддів має займатися Міністерство юстиції, орган виконавчої влади. Все це, за словами експерта, може призвести до незаконного звільнення незручних суддів.

Дискусії про судову реформу ведуться давно, експерти сходяться в тому, що вона необхідна. Але те, який варіант все ж буде прийнятий і чи задовольнить він суспільний запит, можна буде сказати лише з часом.Поки ж суспільство чекає результатів люстрації, адже відновити довіру до судової системи не можна лише прийнявши закон з відповідною назвою. Можливо, розширення повноважень ВСУ та перекроювання структури судів і вирішить проблему судової влади.