Київським апеляційним судом залишено без змін постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області відносно водія, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня  2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ( Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції)  та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до  постанови судді, 23 лютого 2023 року о 22 год. 30 хв. в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, ОСОБА_1   керував транспортним засобом «Mazda 6», перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку із застосуванням технічного приладу Alcotest Drager 6810 ARCL0247, та показав результат 0.86 %.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 30 березня 2023 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено докази у справі та просив скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2023 року в частині накладення адміністративного стягнення шляхом позбавлення керування транспортним засобом строк 1 рік та винести нову, якою стягнути з ОСОБА_1 штраф в розмірі 17000 грн.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення ОСОБА_1 підтверджується достовірними, належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:

- в протоколі про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2023 року серії ААД № 154279;

- результатами газоаналізатора «Драгер»;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки;

- довідкою, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами;

- довідкою про відсутність повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП;

- відеозаписом з обставинами вчинення даного правопорушення.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративних правопорушень складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.

Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_2 .

Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч твердженням апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зміни судового рішення в частині призначеного покарання, а саме в частині позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та залишення за ним стягнення у вигляді сплати штрафу у розмірі 17 000 грн відхиляються апеляційним судом, виходячи з наступного.

Санкція ч. 1 ст. 130КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При визначенні виду і розміру стягнення, суд у повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність наслідків скоєного правопорушення, ступінь його вини та призначив покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

При цьому накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є невід`ємною частиною стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На думку апеляційного суду, водії, які керують транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, становлять підвищену суспільну небезпечність для учасників дорожнього руху, бо є причиною дорожньо-транспортних пригод із важкими наслідками. В зв`язку з цим, санкція даної норми закону з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативною та суворою.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд вважає, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Таким чином, законних підстав для зміни постанови суду першої інстанції в частині призначеного покарання, а саме в частині виключення зі стягнення ОСОБА_1 вказівки на позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на 1 рік апеляційний суд не вбачає.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2023 року  апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайнного суду Київської області від 21 березня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишено без змін.

Деталі за посиланням:  Постанова Київського апеляційного суду 4