Апеляційним судом Київської області залишено в силі виправдувальний вирок у справі за ч. 1 ст. 286 КК України

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2020 року ОСОБА_8 визнано не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення. Цивільний позов ОСОБА_9 залишено без розгляду.

 Згідно пред`явленого обвинувачення,  14 жовтня 2015 року близько 11 год. 30 хв., в світлий період доби, ОСОБА_8 ,керуючи технічно-справним автобусом "Mercedes-Benz612D", д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 30 км/год, по автодорозі вулиці Горького (неподалік будинку № 6а) в м. Бориспіль Київської області, в напрямку вул. Київській шлях. Під час руху по зазначеній автомобільній дорозі  ОСОБА_8 , проявляючи злочинну недбалість, не врахував дорожню обстановку, перед зміною напрямку не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив п.п. "б" п. 2.3, п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та введених в дію з 1 січня 2002 року (далі - ПДР України), внаслідок чого виконуючи маневр повороту ліворуч на прилеглу територію, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем марки "BMW 320І", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням  ОСОБА_9  , який, виконуючи маневр обгону, рухався по зустрічній смузі в попутному напрямку.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "BMW 320І", д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 148 Д від 04.12.2015 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Не погоджуючись із вироком суду  прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження  колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних і  суб`єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе такі елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Основним безпосереднім об`єктом інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення є безпека дорожнього руху та експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи.

 У постанові Верховного Суду України №5-18кс14 від 20 листопада 2014 року, об`єктивна сторона складу  кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень); причинний зв`язок між діяннями і наслідками.

При цьому, порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог ПДР або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом, при цьому, необхідно встановити причинний зв`язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, які настали.

Аналіз норми ст. 286 КК України свідчить, що цей злочин належить до злочинів з так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2, 3 цієї статті, і отже, перебувають з ними у причинному зв`язку. Якщо такого зв`язку немає,  водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали.

 Суб`єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цьому характеризується необережною виною.

Згідно пред`явленого обвинувачення, дії ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. «б» п. 2.3, п. 10.1 ПДР, та знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, так, як він являється учасником дорожнього руху, діючи в порушення вказаних вимог ПДР, не врахував дорожню обстановку, перед зміною напрямку не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого виконуючи маневр повороту ліворуч на прилеглу територію, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем, під керуванням ОСОБА_9 , який виконуючи маневр обгону, рухався по зустрічній смузі в попутному напрямку. Саме порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п. «б» п. 2.3 п. 10.1 ПДР, на думку сторони обвинувачення, перебувають в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

 Разом з тим, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також, має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.

 Надані стороною обвинувачення докази, в своїй сукупності, не доводять поза розумним сумнівом, що ОСОБА_8 було порушено вимоги п.п. «б» п. 2.3, п. 10.1 ПДР  та знаходяться у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14 жовтня 2015 року, що в свою чергу виключає в його діях склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.    

 Стороною обвинувачення надано протокол огляду місця події, схему до нього та фототаблицю, протокол огляду та затримання транспортного засобу від 14 жовтня 2015 року.

 Проте, вказані докази не свідчать про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки на них лише зафіксовані сліди та наслідки ДТП, зокрема його сліди, взаємне розташування автомобілів після зіткнення, напрямки руху автомобілів, сліди гальмування автомобілів, сліди юзу автобуса"Mercedes-Benz612D", д.н.з. НОМЕР_1 , та зону осипу «уламків та ґрунту», локалізацію та пошкодження, які отримали транспортні засоби в наслідок ДТП.  

Висновок судово-медичної експертизи №148 від 04 грудня 2015 року лише встановлює факт наявності у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Однак, це не встановлює, що вказані тілесні ушкодження потерпілий отримав з вини ОСОБА_8 .

 Висновком експерта №5-01/925 від 06 листопада 2015 року визначено кут зіткнення та встановлено місце зіткнення транспортних засобів і сам по собі не доводить винуватості ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні.

Таким чином, аналізом вище вказаних доказів можна лише встановити, що дорожньо-транспортна пригода відбулася в смузі руху в напрямку вул. Польова (зустрічна смуга руху), десь посередині даної смуги руху, в момент коли ОСОБА_8 розпочав виконувати маневр обгону.

  При цьому, показання ОСОБА_9 з приводу того, що ДТП сталося в наслідок різкої зміни водієм автобуса "Mercedes-Benz612D", д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 траєкторії свого руху, не підтверджуються іншими доказами по справі.

Відповідно до висновку експерта №5-01/925 від 06 листопада 2015 року, в момент первинного контакту направляючі повздовжніх вісей транспортних засобів були розташовані під кутом близько 15+5 градусів при попутних напрямках руху, тобто кут між транспортними засобами на момент зіткнення був незначний, а це в свою чергу свідчить, що поворот автобуса "Mercedes-Benz612D", д.н.з. НОМЕР_1 , був плавним, а не різким. Це в свою чергу свідчить про те, що водій автобуса зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, почав виконувати маневр повороту ліворуч, а не різко змінив напрямок свого руху.

Також, відеозаписом з камери спостереження, який судом першої інстанції було досліджено у відповідності до вимог чинного КПК України, зафіксовано, як водій автобуса "Mercedes-Benz612D", д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 рухається ближче до уявної суцільної роздільної смуги на дорозі, зменшуючи швидкість автобуса, поступово, плавно зміщується ліворуч, починає виконувати маневр повороту ліворуч.

Вказані докази, в сукупності з іншими, зокрема протоколом огляду місця ДТП від 14 жовтня 2015 року разом зі схемою та фототаблицею до нього, які дають можливість оцінити положення автомобілів під час ДТП, напрямок їх руху, кут зіткнення, вказують, що автомобіль «BMW» під керуванням ОСОБА_9 , рухаючись по зустрічній для себе смузі руху, здійснює обгін автобуса "Mercedes-Benz612D", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , який не різко змінив напрямок свого руху, а плавно виконував маневр повороту ліворуч. Це також повністю узгоджується із даними, що зафіксовані відеозаписом та показаннями ОСОБА_8   та свідка ОСОБА_10 .

Зокрема, з показань ОСОБА_8 вбачається, що він рухався по вул. Горького, в напрямку вул. Київський шлях, маючи намір повернути ліворуч, на дорогу, що поряд із готелем «4 Сезони», який розташований зліва від нього по напрямку його руху, неподалік будинку №6-а, він завчасно включив поворот ліворуч, відразу почав знижувати швидкість свого руху, поступово зміщаючись лівіше, зайнявши крайнє ліве положення, щоб його могли об`їхати інші автомобілі, з правої сторони, зайнявши необхідне положення для виконання маневру (його авто вже знаходилось на осьовій лінії, це середина проїжджої частини), та почав виконувати маневр повороту ліворуч, виїжджаючи плавно на зустрічну смугу, і в цей час відчув удар в передню ліву частину автобуса.

 З пояснень свідка ОСОБА_10 також вбачається, що він керуючи автомобілем «ВАЗ 2109» рухався позаду автобуса  "Mercedes-Benz612D", д.н.з. НОМЕР_1 , побачив, як водій автобуса завчасно ввімкнув лівий поворот та почав потроху знижувати швидкість руху і зміщатися лівіше до осьової лінії, для того, щоб повернути ліворуч до готелю «4 Сезони».

 Не суперечить вказаним обставинам і висновок експертів №24190/19-52/24191/19-36/12296/20-52 за результатами проведення комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відеозвукозапису від 26 травня 2020 року, з якого вбачається, що швидкість автобуса "Mercedes-Benz612D", д.н.з. НОМЕР_1 , становила від 23 км/год до 26 км/год, а швидкість автомобіля «BMW320І». д.н.з. НОМЕР_2 , приблизно відповідала 83 км/год, а не 60 км/год, як вказав про це ОСОБА_9 .

Дані обставини вказують, що потерпілий ОСОБА_9 в порушення вимог п.п. 12.4, 12.9 ПДР рухався з перевищенням дозволеного швидкісного режиму в межах населеного пункту.

Стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів того, що на момент початку виконання маневру повороту ліворуч водієм автобуса ОСОБА_8 , автомобіль марки «BMW 320І». д.н.з. НОМЕР_2 , перебував на зустрічній смузі руху в процесі обгону транспортних засобів, що рухалися в попутному напрямку.

 Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги показання потерпілого ОСОБА_9 щодо цих обставин, оскільки вони суперечать з іншими доказами по справі. Крім того, останнім невірно зазначено його швидкісний режим, що підтверджується висновком експертів №24190/19-52/24191/19-36/12296/20-52, у зв`язку з чим є підстави сумніватися у наданих ним поясненнях щодо обставин події, яка мала місце 14 жовтня 2015 року.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недопустимості таких доказів, як протокол проведення слідчих експериментів від 04 липня 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_9 та від 21 травня 2018 року, висновки інженерно - трасологічної  експертизи №19/8-02/897 від 22 серпня 2016 року і автотехнічної експертизи №167/ат від 02 березня 2017 року та експертизи за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 7345/17-52 від 13 травня 2017 року недопустимими, оскільки вони ґрунтуються на вихідних даних, які не відповідають фактичним обставинам справи.

У протоколі проведення слідчого експерименту від 04 липня 2016 року,  також у протоколі проведення слідчого експерименту від 21 травня 2018 року містяться недостовірні дані щодо швидкості руху автомобіля марки «BMW320І». д.н.з. НОМЕР_2 , яка, як постійно зазначає потерпілий становить 60 км/год, в той час, як з висновку експертів №24190/19-52/24191/19-36/12296/20-52 за результатами проведення комплексної транспортно - трасологічної, автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відеозвукозапису від 26 травня 2020 року, вбачається, що швидкість його руху приблизно становила 83 км/год.

 Крім того, як вбачається зі змісту висновків інженерно - трасологічної  експертизи №19/8-02/897 від 22 серпня 2016 року і автотехнічної експертизи №167/ат від 02 березня 2017 року та експертизи за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 7345/17-52 від 13 травня 2017 року, задана для дослідження дорожня ситуація має суттєві невідповідності встановлені в ході судового розгляду фактичним обставинам ДПТ. Вихідні дані були взяті із наданих на досудовому розслідуванні показань, зокрема і свідка ОСОБА_10 , який під час судового розгляду їх змінив і дав показання, які узгоджуються з показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження.

Є обґрунтованими, на думку колегії суддів, і висновки суду першої інстанції щодо недопустимості такого доказу, як протокол проведення слідчого експерименту від 19 січня 2017 року, оскільки така слідча дія була проведена за участю ОСОБА_8 в статусі свідка, а тому був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань як свідок.

Характерною особливістю свідка є те, що він належить до предмета підозри чи обвинувачення інших осіб і не стосуються власних інтересів. Свідок зобов`язаний давати показання під загрозою кримінальної відповідальності, а підозрюваний вправі відмовитися від дачі показань. За загальним правилом, ніхто не може бути свідком у своїй справі. У тих випадках, коли особа допитувалася як свідок, а в подальшому набула статусу підозрюваного чи обвинуваченого, попередні показання такої особи як свідка втрачають властивості доказів, оскільки були отримані із неналежного процесуального джерела.

Вказана позиція закріплена в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України у справі № 464/5860/16-к від 02 травня 2018 року.

Таким чином, з вище наведеного вбачається, що відповідає дійсності той факт, що 14 жовтня 2015 року близько 11 год. 30 хв. по вул. Горького (неподалік будинку №6-а) в м. Бориспіль Київської області, в напрямку вул. Київський шлях, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автобуса "Mercedes-Benz612D", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля марки «BMW320І». д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , в результаті чого ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

 При цьому, сторона обвинувачення не довела момент виникнення небезпеки та хто ж створив небезпечну дорожню обстановку та не довела, що саме ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути ДТП.

Сторона обвинувачення не зібрала та не надала достатніх, належних і беззаперечних доказів того, що ОСОБА_8 допустив порушення п.п. «б» п. 2.3, п. 10.1 ПДР, а саме не врахував дорожню обстановку, перед зміною напрямку не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого виконуючи маневр повороту ліворуч на прилеглу територію, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «BMW 320І», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який виконуючи маневр обгону, рухався по зустрічній смузі в попутному напрямку і, що саме дії ОСОБА_8 знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, є недоведеним.

Згідно ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності особи тлумачаться на користь такої особи.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

 У зв`язку з вище наведеним, колегія суддів, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, не вбачає підстав для його скасування, а відтак апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні задоволенню не підлягає.  

 Деталі за посиланням: вирок  Київського апеляційного суду  9