Верховним Судом залишено без змін рішення Бориспільського суду про стягнення суми боргу за договором про надання послуг

У березні 2020 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Варіація» (далі - ТОВ «Фірма «Варіація») про стягнення суми боргу за договором про надання послуг.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фірма «Варіація» на користь  ОСОБА_1 суму боргу за договором про надання послуг у розмірі  796 032 грн та пеню у розмірі 412 767 грн 32 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 у лютому 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судове рішення першої інстанції у частині, що стосується порядку визначення суми стягнення у гривнях за курсом Національного банку України на момент прийняття цього рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визначити суму стягнення у гривнях на момент стягнення; судове рішення першої інстанції у частині, що стосується визначення суми належної до стягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визначити суму належної до стягнення пені в сумі, еквівалентної 30 672 доларів США у гривнях на момент стягнення; постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року скасувати.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фірма «Варіація» було укладено договір про надання послуг, за яким ОСОБА_1 зобов`язався надати ТОВ «Фірма «Варіація» консультаційні, інформаційні та організаційні послуги з метою отримання ним через Організацію Індустріального Розвитку ООН (ЮНІДО) гранту Глобального Економічного Фонду у вигляді комплекту обладнання твердопаливної котельні для забезпечення виробничих потреб в тепловій енергії за рахунок відходів виробництва.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3, 4.3 вказаного договору ТОВ «Фірма «Варіація» зобов`язалась не пізніше 14 календарних днів від дати підписання акта про надання послуг в повному обсязі, в якому буде зафіксовано ціну гранту та вартість послуг, оплатити ОСОБА_1 вартість послуг в розмірі 15% від реальної ціни гранту.

У випадку неналежного виконання грошового зобов`язання ТОВ «Фірма «Варіація» зобов`язалося додатково сплатити ОСОБА_1 пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення.

15 березня 2017 року сторони склали акт про надання послуг в повному обсязі, в якому вони визначили, що ціна гранту склала 192 000 доларів США, а вартість послуг - 28 800 доларів США.

Вказана ціна гранту відповідає вартості обладнання, визначеній в Технічному завданні на постачання, монтаж та введення в експлуатацію системи котлів на біомасі в м. Борисполі.

Судом встановлено також, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно виконав вказане грошове зобов`язання. Ці обставини свідчать про те, що у ТОВ «Фірма «Варіація» виник борг за договором про надання послуг в розмірі 796 032 грн (28 800 х 27,64) та пеня в розмірі 412 767 грн 32 коп.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що виконавцем ОСОБА_1 виконано умови  пункту 1.1 договору про надання послуг, за яким ОСОБА_1 зобов`язався надати ТОВ «Фірма «Варіація» консультаційні, інформаційні та організаційні послуги з метою отримання ним через Організацію Індустріального Розвитку ООН (ЮНІДО) гранту Глобального Економічного Фонду у вигляді комплекту обладнання твердопаливної котельні для забезпечення виробничих потреб в тепловій енергії за рахунок відходів виробництва, однак замовником умови договору виконані не були, оплати за ці послуги в установлений договором строк не здійснено.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема й сплата неустойки.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно правовим актом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню оплата зазначених послуг та пеня за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Судом розглянуто справу відповідно до змісту позовних вимог та наданому позивачем уточненому розрахунку заборгованості, який здійснено позивачем у гривні, зокрема й розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом. Суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 16 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду  від 17 листопада 2021 року залишено без змін.

Деталі за посиланням:  Постанова Верховного Суду1