Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У грудні 2021 року АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до гр. П. та ТОВ «Мануфактурний двір» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та звільнення займаних приміщень.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі іпотечного договору від 11 лютого 2008 року № 02-10/342, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та ТОВ «Мануфактурний двір», набув право власності на будівлю швейної фабрики, загальною площею 2690,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 1,3893 га з кадастровим номером 3220886401:01:013:0008, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів. У зв`язку з цим, колишній власник ТОВ «Мануфактурний двір» втратив право користування указаним приміщенням. Крім цього, будівлею швейної фабрики також користується гр. П., який зареєстрований у приміщенні під літ. В (гуртожиток), яке входить до складу будівель швейної фабрики. На теперішній час гр. П. продовжує користуватись не належним йому нерухомим майном внаслідок чого АТ «Альфа-Банк» позбавлений вільного доступу до своєї власності та зазнає збитків. У такий спосіб позивачу створюються перешкоди у реалізації прав власника, зокрема у вільному користуванні та розпорядженні нерухомими майном.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про зобов`язати ТОВ «Мануфактурний двір» звільнити будівлі.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року позов АТ «Сенс Банк» залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Сенс Банк» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення гр. П з приміщення будівлі швейної фабрики, що знаходиться у с. Рогозів , Бориспільського району, Київської області.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що використання нежитлового об`єкту нерухомості під назвою «будівлі швейної фабрики» без зміни цільового призначення заборонено для проживання. Посилання суду першої інстанції на частину 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» є безпідставним, оскільки АТ «Сенс Банк» звернулося з позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нерухомого майна, яке є нежитловим.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником всього майна, прав та обов`язків АКБСР «Укрсоцбанк», звернуло стягнення у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», шляхом реєстрації права власності на заставне нерухоме майно, а саме: будівлю швейної фабрики та на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів.
У своєму позові АТ «Альфа-Банк» посилається на те, що у приміщенні під літ. В (гуртожиток), яке входить до складу будівель указаної швейної фабрики зареєстрований гр. П., що є перешкодою для позивача у здійсненні його права користування та розпоряджання своїм майном.
Тобто позивач сам інформує суд про те, що ідентифікує приміщення, яке знаходиться у користуванні відповідача П., у якому він зареєстрований, та з якого позивач просить виселити відповідача - як гуртожиток.
Доказів про те, що при здійсненні реєстрації відповідача П. за вказаною адресою допущено порушення вимог законодавства та відповідач зареєстрований в приміщенні яке не було житловим на момент реєстрації, або про те, що приміщення (гуртожиток) в якому відповідач зареєстрований втратило статус житлового приміщення, - матеріали справи не містять. Відповідно до довідки реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області від 10 грудня 2021 року, що з 26 травня 2016 року та по теперішній час гр. П. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, у прохальних частинах як позовної заяви, так і апеляційної скарги позивач просить усунути перешкоди у праві користування майном шляхом виселення гр. П. з приміщення під літерою «В» (гуртожиток), яке входить до складу будівель швейної фабрики.
Суд першої інстанції, розглядаючи указану справу у межах доводів позову, правильно застосував до спірних правовідносин положення частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Зі змісту указаної статті вбачається, що вона регулює правовідносини, які виникають під час передання в іпотеку саме житлового будинку чи житлового приміщення шляхом позасудового врегулювання, а також цією статтею визначено строк та порядок звернення нового власника з вимогою до мешканців про звільнення житлового приміщення.
Будівлі швейної фабрики, на які звернуто стягнення позивачем, не мають технічного паспорту, в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 червня 2021 року, яка наявні у матеріалах справи, не визначено складових частин, а лише зазначено «будівлі швейної фабрики».
У матеріалах справи наявні докази про направлення відповідачу П. вимог про виселення та звільнення займаного приміщення, однак відсутні належні докази, які б підтверджували те, що відповідач отримав листа з вищезазначеними вимогами, а з довідки форми 20 вбачається, що поштове відправлення було повернуто відправнику.
У зв`язку з викладеним, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність посилання суду першої інстанції на частину 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку».
Встановивши, що позивачем не дотримано вимоги частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - залишено без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року залишено без змін.
Деталі за посиланням : Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області 6,
_03_03.png)
