29 грудня для України припинила дію Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах

29 грудня 2023 року для України припинили дію Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протокол до неї 1997 року.

Міністерство юстиції роз'яснило, що з указаної дати правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах з Азербайджаном, Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном та Грузією здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами, а також багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють у рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами.

Щодо визнання і виконання судових рішень у цивільних або господарських справах

Співробітництво з цих питань у відносинах з Молдовою, Грузією та Узбекистаном продовжується на підставі чинних двосторонніх договорів: Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року, Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995 року, Договір між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах 1998 року.

Питання визнання і виконання судових рішень у справах про аліменти у відносинах з Азербайджаном, Казахстаном, Киргизстаном (з 1 листопада 2024 року) підлягає вирішенню на підставі Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року (до 1 листопада 2024 року у відносинах з Киргизстаном застосовується Конвенція про стягнення аліментів за кордоном 1956 року).

За відсутності міжнародного договору питання щодо виконання рішення іноземного суду на території України може бути порушено на основі принципу взаємності. Згідно зі статтею 465 Цивільного процесуального кодексу клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем або його представником. Частиною третьою статті 466 цього Кодексу визначено перелік документів, які додаються до клопотання про визнання та виконання рішення іноземного суду.

Питання щодо виконання рішення суду України на території іноземної держави за відсутності міжнародного договору на основі принципу взаємності може бути порушено, якщо це передбачено законодавством іноземної держави. Зацікавлена особа може звернутись з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентних органів іноземної держави безпосередньо або за посередництвом адвоката (участь адвоката може бути передбачена як обов'язкова законодавством іноземної держави в окремих категоріях справ).

Стосовно визнання на території України офіційних документів, виданих компетентними органами Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Узбекистану та Грузії

Питання взаємного визнання документів без додаткового засвідчення регулюються статтею 15 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, статтею 13 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, статтею 13 Договору між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах.

У відносинах України з Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Узбекистаном, росією та білоруссю діє Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі - Гаазька Конвенція 1961 року), відповідно до частини другої статті 3 якої дотримання процедури проставлення на іноземному офіційному документі не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють у державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Постановою Кабінету Міністрів від 4 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Станом на 24.02.2022 у відносинах із зазначеними державами - сторонами Гаазької конвенції 1961 року діяла Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, статтею 13 якої визначено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, ухвалюються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення; документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Таким чином, протягом строку, визначеного постановою Кабінету Міністрів, офіційні документи, видані у вищезазначених державах (Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Узбекистан, росія та білорусь), можуть прийматися на території України без вимоги додаткового засвідчення, а по завершенні такого періоду - прийматимуться за умови їх засвідчення апостилем.

Міністерство юстиції звернуло увагу, що постанова Кабінету Міністрів № 107 діє виключно на території України і не передбачає взаємного звільнення українських офіційних документів від додаткового засвідчення за кордоном. Тому на території зазначених держав може вимагатися пред'явлення українських офіційних документів, засвідчених апостилем.