Узагальнення судової практики розгляду Бориспільським міськрайонним судом кримінальних справ щодо злочинів проти життя і здоров’я особи за 2014 рік

На виконання листа Апеляційного суду Київської області №7604/07-16/15 від 1 квітня 2015 року Бориспільським міськрайонним судом було проведено узагальнення судової практики розгляду судом кримінальних справ (проваджень) щодо злочинів проти життя і здоров’я за 2014 рік.

 

Метою даного узагальнення є вивчення та аналіз судової практики по кримінальних справах даної категорії, виявлення випадків порушення норм права та встановлення їх причин, визначення кола проблем, які виникають при розгляді справ.

 

Право на життя є невід’ємним правом людини. Таким його визначає ст.27 Конституції України. Цією ж статтею встановлено, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя і що захист життя людини є обов’язком держави. Умисне позбавлення життя іншої людини (вбивство) належить до найтяжчих злочинів проти особи.

 

В 2014 році в Бориспільському міськрайонному суді усього перебувало в провадженні 644 кримінальні справи, з яких 70 кримінальних справ про злочини проти життя та здоров’я особи, що становить 10,86% від загальної кількості кримінальних справ.

 

Аналізуючи та узагальнюючи матеріали кримінальних справ даної категорії, слід зазначити, що в 2014 році були розглянуті кримінальні справи за ст.ст. 121, 122, 125 та ст.115, 118 КК України.

 

В ході проведення узагальнення стало відомо, що Бориспільським міськрайонним судом у 2014 році було розглянуто 58 кримінальних справ щодо злочинів проти життя та здоров’я особи, що становить 82,85% від загальної кількості справ даної категорії, що перебували в суді, відносно 74 осіб. Закрито провадження за 14 матеріалами справ даної категорії та винесено 39 вироків.

Відповідно з них:

ст.115 КК України усього в провадженні перебувало – 9 матеріалів кримінальних справ, розглянуто – 6, з постановленням вироку – 4.

ст.121 КК України усього в провадженні перебувало – 5 матеріалів кримінальних справ, розглянуто – 4, з постановленням вироку – 3.

ст.122 КК України усього в провадженні перебувало – 12 матеріалів кримінальних справ, розглянуто – 11, з постановленням вироку – 8.

ст. 125 КК України усього в провадженні перебувало – 45 матеріалів кримінальних справ, розглянуто – 36, з постановленням вироку – 24.

ст. 118 КК України усього в провадженні перебувало – 1 матеріалів кримінальних справ, розглянуто – 1, з постановленням вироку – 1.

 

Також в процесі виконання узагальнення стало відомо, що 4 кримінальні справи про злочини проти життя та здоров’я особи (ст. 115- 145 КК України) відносно 6 осіб за КПК України (в ред. 1960 року).

Залишок нерозглянутих кримінальних справ даної категорії на кінець звітного періоду становить – 12 кримінальних справ.

 

Аналіз діяльності органу досудового слідства свідчить про те, що кримінальні справи проти здоров’я та життя були розслідувані повно та об’єктивно: були встановлені час, місце, спосіб, мотиви вчинення злочинних дій.

Тому в 2014 році не було жодної кримінальної справи, яка повернута на додаткове розслідування.

При призначенні справ зазначеної категорії до розгляду були дотримані норми ст.314, ст.316 КПК України щодо строків призначення справи до попереднього розгляду справи та до судового розгляду.

При судовому розгляді кримінальних справ про злочини проти життя та здоров’я, з метою всебічного дослідження зібраних по справах матеріалів та винесення обґрунтованого рішення, судом ретельно перевірялися всі фактичні обставини справи, направленість умислу, мотиви, ціль, наслідки і характер дій підсудних, був встановлений причинний зв’язок між діями підсудних та настанням середньої тяжкості та тяжкими тілесними ушкодженнями, що настали.

При призначенні покарання за вчинення злочинів проти життя та здоров’я суд керувався закріпленими в КК нормами про систему і види, підстави і порядок призначення покарання, передусім ст.65 КК України. При призначенні покарання враховувався характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особа винного і обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Крім того, Бориспільським міськрайонним судом було забезпечено виконання основного завдання кримінального процесу із забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб за вчинений злочин винні понесли справедливе покарання.

В 2014 році щодо осіб, винних у вчиненні злочинів проти життя та здоров’я особи було застосовано покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнених з іспитовим строком також накладалися штрафи та призначались громадські роботи. Але і були підсудні, яких було засуджено до реального позбавлення волі.

 

Аналізуючи судову практику Бориспільського міськрайонного суду зазначаємо, що кримінальні справи щодо злочинів життя і здоров’я особи за 2014 рік за ст.115 КК України розглядалися суддями з дотриманням законодавства, проблемних та спірних питань не виникало.

Відповідно до положень ст.115 КК України умисне вбивство, вбивство – це винне, протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Залежно від вини суб’єкта злочину вбивство може бути умисним (статті 115-118) або необережним (ст.119). Протиправність вбивства означає, що таке діяння заборонене кримінальним законом під загрозою кримінального покарання. Не є протиправним позбавлення життя іншої особи за наявності обставин, що виключають злочинність діяння.

ст. 115 передбачає відповідальність за:

-        умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч.1 ст.115);

-        умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч.2 ст.115).

 

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.115, характеризується:

-        діянням – посяганням на життя іншої особи;

-        наслідками у вигляді незворотної смерті потерпілого;

-        причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками;

-        факультативними ознаками (місце, час, спосіб, знаряддя, засоби, обстановка вчинення вбивства).

Суспільно небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Найчастіше умисне вбивство вчиняється шляхом дії, спрямованої на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини.

Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання незворотної смерті потерпілого. З цього моменту даний злочин вважається закінченим.

Суб’єктом цього вбивства є осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Мотив і мета злочину та емоційний стан суб’єкта підлягають з’ясуванню, оскільки у ряді випадків вони впливають на кваліфікацію умисного вбивства. Частина 2 ст. 115 передбачає відповідальність за умисне вбивство: з корисливих мотивів (п.6), з хуліганських мотивів (п.7), у зв’язку з виконанням потерпілою особою службового або громадського обов’язку (п.8), а також з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п.9). Особливий емоційний стан є ознакою умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст.116), та умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини (ст.117).

Окремо звертаємо увагу на оцінююче поняття умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п.5 ч.2 ст.115), має місце тоді, коли винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи, усвідомлював, що застосовує спосіб вбивства, небезпечний для життя не тільки однієї людини, а й інших людей. При цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною. У випадку, коли при умисному вбивстві людини заподіяно тілесні ушкодження також іншим особам, дії винного слід кваліфікувати за п.5 ч.2 ст.115 та відповідними статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за умисне заподіяння тілесних ушкоджень.

Якщо при умисному вбивстві, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб, позбавлено життя й іншу особу (інших осіб), вчинене слід кваліфікувати за пунктами 1 і 5 ч. 2 ст. 115.

За наявності обставин, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, помилково вважав, що застосовує спосіб, який є небезпечним для життя багатьох осіб, тоді як цей спосіб фактично не був таким, має місце замах на умисне вбивство, передбачене п.5 ч.2 ст.115.

Справ, які підлягають даній категорії за п.5 ч.2 ст.115 КК України в період 2014 року в провадженні Бориспільського міськрайонного суду не перебувало, тому зазначити практику не маємо можливості.

Натомість, в ході проведення узагальнення стало відомо, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду в період 2014 року перебувало 4 справи кримінального провадження за ч.1 ст.115 КК України, та відповідно 2 справи кримінального провадження за ч.2 ст.115 КК України.

До Бориспільського міськрайонного суду в грудні 2013 року надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню Х.-ка М.М., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 4 квітня 2014 року обвинуваченого Х.-ка М.М., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України було перекваліфіковано на кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.119 КК України, з підстав відсутності у матеріалах справи доказів, що підтверджують умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині, а натомість вбивство вчинене з необережності, що є злочином середньої тяжкості та передбачає іншу кваліфікацію.

Диспозиція ч.1 ст.115 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

А диспозиція ч.1 ст.119 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вбивство, вчинене через необережність.

Так відповідно, обвинуваченого Х.-ка М.М. було засуджено та визнано винними у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, але на підставі ст.75 КК України звільнено від покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк в 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28.07.2014 року вирок скасовано, ухвалено новий вирок, яким Х.-ка М.М. визнано винним у пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі

 

До Бориспільського міськрайонного суду в вересні 2013 року надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню К.-дь Р.О., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 7 жовтня 2014 року обвинуваченого К.-дь Р.О., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України було перекваліфіковано на кримінальне правопорушення передбачене ст.118 КК України, з підстав недоведеності в судовому засіданні та наявності доказів по справі, що не підтверджують умисність дій обвинуваченого щодо наслідків у вигляді смерті потерпілого та на таку умисність вказує і сам характер дій обвинуваченого, направлених на усвідомлене заподіяння потерпілому механічної асфіксії під час необхідної оборони.

Таким чином, обвинувачений, своїми умисними діями, які виразились в вбивстві, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони, вчинив злочин, передбачений ст.118 КК України.

Диспозиція ч.1 ст.115 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

А диспозиція ст.118 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Так відповідно, обвинуваченого К.-дь Р.О. було засуджено та визнано винними у скоєнні злочину передбаченого ст.118 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

 

До Бориспільського міськрайонного суду в квітні 2014 року надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню М.-на В.В., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 13 серпня 2014 року обвинуваченого М.-на В.В., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.15, ч.1 ст.115 КК України було визнано винним. Та з урахуванням особи винного, тяжкості та обставин вчиненого злочину, ступеню здійснення злочинного наміру та причин, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, а також умов життя та виховання неповнолітнього, вплив на нього дорослих, рівень розвитку,позицію потерпілого,який просить не позбавляти обвинуваченого волі, суд знаходить необхідним призначити покарання неповнолітньому обвинуваченому у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановлене в санкції ч.1 ст.115 КК України, вважаючи на строк 5 років, що таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

26 вересня 2014 року обвинувачений М.-на В.В., подав апеляційну скаргу на вирок Бориспільського міськрайонного суду від 13 серпня 2014 року. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 6 листопада 2014 рок вирок Бориспільського міськрайонного суду від 13 серпня 2014 року залишено без змін.

 

Аналізуючи судову практику Бориспільського міськрайонного суду зазначаємо, що кримінальні справи щодо злочинів життя і здоров’я особи за 2014 рік за ст.121 КК України розглядалися суддями з дотриманням законодавства, проблемних та спірних питань не виникало.

Відповідно до положення ст.121 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження.

Об’єктом злочину є здоров’я особи. Кримінальна відповідальність за заподіяння шкоди власному здоров’ю настає лише у спеціально передбачених Кримінальному кодексі випадках, коли це пов’язано з посяганням на інші суспільні відносини, крім здоров’я іншої особи.

Обов’язковою ознакою цього злочину є потерпілий. Ним може бути лише людина – громадянин України, особа без громадянства, іноземець.

Об’єктивну сторону злочину утворюють:

-        діяння (дія або бездіяльність);

-        наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження;

-        причинний зв’язок між зазначеними діянням і наслідками.

Тілесні ушкодження – це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та Їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів.

Суспільне небезпечні дії при заподіянні тілесних ушкоджень виражаються у фізичному, хімічному, біологічному, психічному чи іншому впливі на потерпілого. Бездіяльність має місце тоді, коли винний не вчиняє певних дій, які він повинен був і міг вчинити стосовно іншої людини, що потягнуло за собою заподіяння шкоди її здоров’ю у вигляді тілесних ушкоджень.

Кримінальний кодекс України розрізняє тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжке, середньої тяжкості і легке. Характер і. ступінь тілесних ушкоджень на практиці визначаються на підставі відповідних положень Кримінального кодексу (ст.121, 122, 125) і Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених МОЗ.

Відповідно до ст.121 тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження:

-        небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило

-        втрату будь-якого органа або його функцій;

-        психічну хворобу;

-        інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину;

-        переривання вагітності;

-        непоправне знівечення обличчя.

Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Мета умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію цього діяння лише в одному випадку – коли нею є залякування потерпілого або інших осіб (ч.2 ст.121).

 

До Бориспільського міськрайонного суду в жовтні 2013 року надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню З.-го С.А., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 22 грудня 2013 року обвинуваченого З.-го С.А., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України було визнано винним та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнити З.-го С.А. від відбування основного покарання – позбавлення волі з випробуванням, встановивши З.-го С.А. 3 роки іспитового строку. У відповідності зі ст.76 КК України покласти на З.-го С.А. обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

При цьому суд виходив з того, що в результаті оцінки доказів в сукупності і перевірці їх в судовому засіданні вина інкримінована обвинуваченому в кримінальному правопорушенні доведена повністю, своїми діями, що виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, З.-го С.А., вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України.

 

Аналізуючи судову практику Бориспільського міськрайонного суду зазначаємо, що кримінальні справи щодо злочинів життя і здоров’я особи за 2014 рік за ст.122 КК України розглядалися суддями з дотриманням законодавства, проблемних та спірних питань не виникало.

Відповідно до положення ст.122 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

З об’єктивної сторони злочин характеризується:

-        дією або бездіяльністю, спрямованими на заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження;

-        наслідками у виді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження;

-        причинним зв’язком між зазначеними діянням та наслідками.

Тілесним ушкодженням середньої тяжкості є таке ушкодження, яке не заподіює здоров’ю шкоди, небезпечної для життя в момент заподіяння, не потягло за собою інших наслідків, властивих тяжкому тілесному ушкодженню, але разом із тим спричинило тривале порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров’я.

Тривалий розлад здоров’я у більшості випадків виявляється в порушенні функцій будь-якого органу, до якого правило відносять послаблення функцій органів зору, слуху, язика (мовлення), руки, ноги та інше. Повна втрата органа або позбавлення його назавжди здатності функціонувати є тяжким тілесним ушкодженням і за ст. 122 КК кваліфікуватися не може.

Разом з тим склад злочину, що розглядається, може мати місце й у випадках повної, але тимчасової втрати органом його функцій. До тривалого розладу здоров’я в розумінні ст.122 КК слід відносити також випадки, коли заподіяна здоров’ю шкода не була пов’язана з порушенням функцій будь-якого органа, але викликала втрату працездатності (наприклад, інфекційне захворювання).

Моментом закінчення злочину є заподіяння потерпілому середньої тяж­кості тілесного ушкодження.

З суб’єктивної сторони злочин, що розглядається, може бути вчинений з прямим або непрямим умислом.

Відповідальність за ст. 122 КК настає також і у випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю і фактично було заподіяне тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Суб’єктом злочину є осудна особа, якій виповнилося 14 років.

Кваліфікуючою ознакою злочину згідно з ч. 2 ст. 122 КК є заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій.

 

До Бориспільського міськрайонного суду в квітні 2014 року надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню К.-ка Я.П., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 2 червня 2014 року обвинуваченого К.-ка Я.П., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України було визнано винним та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі. Запобіжний захід, засудженому, до вступу вироку в законну силу, обрати у вигляді особистого зобов’язання з покладенням обов’язків прибувати за викликом працівника органу внутрішніх справ, прокурора чи суду на визначений ними час, та повідомляти вищевказаних службових осіб про зміну свого місця постійного чи тимчасового проживання.

При цьому суд виходив з того, що своїми діями які виразились в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я, обвинувачений К.-ка Я.П. скоїв злочин, передбачений ст.122 ч.1 КК України. При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину та особу винного.

Обвинуваченим в червні 2014 року було подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонним суд. Ухвалою Апеляційного суду від 5 серпня 2014 року вирок Бориспільського міськрайонного суду від 2 червня 2014 року залишено без змін.

До Бориспільського міськрайонного суду в липні 2012 року надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню Г.-на П.Ф., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 20 березня 2014 року обвинуваченого Г.-на П.Ф., щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України було визнано винним та призначено покарання у виді 3 років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити Г.-на П.Ф., від відбування покарання та призначити йому іспитовий строк тривалістю в 1 рік.

При цьому суд виходив з того, що дії підсудного кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто , тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло наслідків, передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я. Адже підсудний вчинив щодо потерпілого дію у виді численних ударів кулаками по його тілу, що є наслідками тілесних ушкоджень, які в момент їх заподіяння не були небезпечними для її життя. 

Обвинуваченим та його адвокатом в квітні 2014 року було подано апеляційну скаргу на вирок бориспільського міськрайонного суду до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонним суд. Ухвалою Апеляційного суду від 5 серпня 2014 року вирок Бориспільського міськрайонного суду від 22 червня 2014 року залишено без змін.

 

Аналізуючи судову практику Бориспільського міськрайонного суду зазначаємо, що кримінальні справи щодо злочинів життя і здоров’я особи за 2014 рік за ст.125 КК України розглядалися суддями з дотриманням законодавства, проблемних та спірних питань не виникало.

Відповідно до положення ст.125 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження.

Об’єктом злочину є здоров’я особи.

З об’єктивної сторони злочин характеризується вчиненням тілесних ушкоджень двох видів:

-        легкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 125);

-        легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125).

У першому випадку йдеться про легке тілесне ушкодження, що не спричинило таких наслідків, як короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності. Таким тілесним ушкодженням є ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів (синець, подряпина тощо).

Легке тілесне ушкодження другого виду характеризується тим, що при його заподіянні потерпілому спричиняються короткочасний розлад здоров’я або незначна стійка втрата працездатності. Короткочасним слід вважати розлад здоров’я тривалістю понад шість днів, але не більш як три тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності слід розуміти втрату загальної працездатності до 10%.

Якщо умисне легке тілесне ушкодження КК передбачено як ознаку іншого злочину, його заподіяння слід кваліфікувати за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння фізичної шкоди у вигляді наслідків, зазначених у ч. ч. 1 або 2 ст. 125.

Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а в результаті його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене слід кваліфікувати за спрямованістю умислу – за відповідними частинами ст. ст. 15 і 121 або 122.

 

В ході проведення узагальнення стало відомо, що Бориспільським міськрайонним судом в період 2014 року було розглянуто 32 матеріалів кримінальних справ щодо злочини проти життя і здоров’я особи за ст.125 КК України, це – 45,7% від загальної кількості кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя та здоров’я.

Відповідно, їх можна розділити на дві групи, перша це справи за ч.1 ст.125 КК України – 16 матеріалів кримінальних справ, та друга група – ч.2 ст.125 КК України 16 матеріалів кримінальних справ. З поставленням вироку 21 кримінальна справа та відповідно за 11 справами винесено ухвали.

При призначенні кримінального покарання судді Бориспільського міськрайонного суду у кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого (підсудного), який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення/злочину, дотримуються вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через цю норму реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У кожному конкретному випадку суддями при призначенні покарання враховувався ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення/злочину, дані про особу обвинуваченого (підсудного) та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, оскільки особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК суддями Бориспільського міськрайонного суду призначалися покарання в межах, визначених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судді Бориспільського міськрайонного суду виходили з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинений групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого (підсудного), судді з’ясовували його вік, стан здоров’я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім’ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку).

Виходячи з того, що встановлення пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, суддями всебічно досліджувалися матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводились у вироку мотиви прийнятого рішення.

Наприклад, 4 серпня 2013 року біля 16 години Ч.-нь В.Г., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, по місцю свого проживання по вул. Лесі Українки, в с. Вишеньки Бориспільського району, в ході суперечки, умисно наніс потерпілій Ч.-нь О.І., удари кулаками правої та лівої руки по різним частинам тіла, після чого взяв дитячі ролики та наніс їй удари по лівій нозі, а також тримаючи за волосся витяг на середину подвір’я, чим спричинив їй, згідно висновку експерта №195Д від 5 листопада 2013 року тілесні ушкодження у вигляді: синців лівого плеча, спини справа, саден лівої гомілки, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 16.01.2014 року Ч.-нь В.Г., визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень на користь держави. При обрані виду та міри кримінального покарання обвинуваченому Ч.-нь В.Г., суд врахував обтяжуючою його вину обставиною перебування його в момент вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння, разом з тим суд врахував те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину і щиро розкаявся в скоєному, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, потерпіла претензій до нього не має і при обрані міри покарання покладається на розсуд суду.

 

Підсумовуючи вище зазначене, звертаємо увагу на те, що інша категорія справ, окрім зазначеної в узагальненні судової практики, суддями Бориспільського міськрайонного суду в період 2014 року не розглядалась, тому навести судову практику та статистику за іншими статтями КК України щодо злочинів проти життя і здоров’я не маємо можливості.

За результатами розгляду справ даної категорії суддями Бориспільського міськрайонного суду за період 2014 року було винесено 39 вироків, із них 8 оскаржено – це 20,5 % від загальної кількості вироків по справам щодо злочинів проти життя та здоров’я особи. За наслідками перегляду кримінальних справ в апеляційному порядку 8 вироків, 7 – залишено без змін, 1 – змінено.

Проведене узагальнення показало, що кількість змінених Апеляційним судом Київської області  судових рішень Бориспільського міськрайонного суду є незначною, що є безумовним свідченням законності, обґрунтованості та справедливості прийнятих суддями Бориспільського міськрайонного суду рішень, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді кожної справи.