ВСУ вказав на підстави перегляду рішень за КПК 1960

Оприлюднено правовий висновок у справі про перегляд судового рішення на підставі неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми частини 2 ст. 15, частин 2 і 3 ст. 27, частини 3 ст. 368 КК щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 23 квітня 2015, розглядаючи справу № 5-6кс15 , в черговий раз висловився про те, що згідно з пунктом 1 частини 1 ст.400-12 КПК 1960 підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання і від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Це положення передбачає, що остаточний висновок суду про наявність чи відсутність вказаного підстави може ґрунтуватися на окремих проміжних висновках, які пов'язані з вирішенням питань:

1) чи мало місце «схожість суспільно небезпечних діянь», які були предметом оцінки касаційної інстанції в оскарженому рішенні і рішенні, наданому для порівняння, а якщо було, то в чому вона полягала;

2) одні й ті ж норми закону України про кримінальну відповідальність застосовані в цих рішеннях;

3) не стосуються ці норми питань призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності в рамках так званих дискреційних повноважень касаційної інстанції;

4) чи має місце неоднакове застосування таких норм;

5) в чому саме полягає різний зміст оскарженого рішення і рішення, наданого для порівняння.

Суд підкреслив, що остаточний висновок про наявність підстави для перегляду оскарженого рішення касаційної інстанції в порядку пункту 1 частини 1 ст. 400-12 КПК 1960 може бути зроблений тільки тоді, коли Суд в межах проміжних висновків дасть конкретні «позитивні» відповіді на всі зазначені вище питання. Якщо ж за наведеною послідовності питань хоча б один з проміжних висновків «негативний», то його цілком достатньо для остаточного висновку про відсутність підстави для перегляду оскарженого рішення в порядку пункту 1 частини 1 ст. 400-12 КПК 1960 року.