Узагальнення судової практики призначення суддями Бориспільського міськрайонного суду покарань у вигляді штрафу та його виконання

На виконання листа Апеляційного суду Київської області №22429/07-16/15 від 30 вересня 2015 року Бориспільським міськрайонним судом було проведено узагальнення судової практики призначення судом покарання у вигляді штрафу та його виконання, за період 9 місяців 2015 року.

Загальні засади призначення кримінального покарання у виді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема ст. 53 КК України. Штраф становить собою міру кримінального покарання, що полягає у стягненні із засудженого в дохід держави певної суми грошей.

Штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу.

Штраф як міра покарання встановлюється законом за здійснення менш небезпечних злочинів проти власності, проти особистості, господарських і деяких інших видів злочинів, вчинених, як правило, з корисливих мотивів чи при завданні майнових збитків.

За період 9 місяців 2015 року суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської області постановлено 111 вироків із застосуванням кримінального покарання у вигляді штрафу, за санкціями статей яких передбачено основне покарання у вигляді штрафу. Суддями в одній справі застосовувалася розстрочка штрафу, заміна іншим покаранням – 14, сплачено добровільно в встановленні строки – 86, не сплачено – 7, сплачено з порушенням строків – 2.

Підставами, які суд враховував при призначенні покарання у вигляді штрафу, були: характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, його наслідки, особа підсудного, характеристика за місцем проживання підсудного, а також враховувалися обставини, які обтяжували та пом’якшували покарання.

Загальна сума штрафу, застосована судом як міра покарання відносно 111 осіб становить 297160 гривень.

Штраф застосовується як основне або додаткове покарання. Його розмір встановлюється залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового стану особи. Сума штрафу обчислюється виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Майновий стан винного є поняттям оціночним, оскільки в КК України не визначений його зміст. Для оцінки майнового стану винного судом враховується розмір заробітної плати, пенсії або стипендії винного; грошових доходів від його підприємницької та іншої законної діяльності;доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; доходів від цінних паперів;доходів від земельної ділянки; нерухомого та іншого майна, а також брати до уваги наявність на утриманні непрацездатних осіб.

Штраф як основне й додаткове покарання призначається у випадках і в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Штраф є найменш суворим видом у системі основних покарань і тому він не може бути замінений іншим покаранням (ст. 69 КК України).

Якщо санкція статті (санкція частини статті) не передбачає основного покарання у виді штрафу, він може бути призначений лише в порядку переходу до більш м’якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК України. У цьому разі штраф призначається в розмірах, визначених ч. 2 ст. 53 КК, - від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 27 березня 2015 року Т.-ка А.М. визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.309 ч.1 КК України і призначено покарання у виді 1700 грн. штрафу в дохід держави. При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного, обставину, що пом’якшує його відповідальність. Обвинувачений щиро розкаявся в скоєному, що пом’якшує його відповідальність, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не було встановлено.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2015 року К.-ух В.П. було визнано винним у пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 309 КК України, призначено покарання у виді стягнення штрафу в доход Держави у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час винесення вироку становить 1020 грн. 00 коп. При обранні обвинуваченому виду і міри покарання суд враховував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного злочину, особу винного. Обвинувачений скоїв злочин середньої тяжкості. Обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, не працює, не одружений, утриманців не має, злочин з наркотиками скоїв вперше, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, вину свою визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, добровільно допомагав досудовому слідству і суду у встановленні істини по справі, що згідно до вимог ст.66 КК України є обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченого. Обставин, що згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2015 року Л.-ка В.М. визнано винним та призначено покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу в розмірі п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок. При цьому суд виходив з того що обвинувачений щиро розкаявся та свою вину визнав. Обставин, що обтяжують його покарання, згідно вимог ст.67 КК України, судом не було встановлено. При призначенні покарання обвинуваченому Л.-ку В.М., суд, враховував також характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, приймав до уваги особу обвинуваченого, думку представника потерпілого, відшкодування нанесеної шкоди.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2015 року М.-са М.В. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить на час винесення вироку 850 грн. в дохід держави. Обираючи обвинуваченому кримінальне покарання, суд враховував тяжкість вчиненого злочину, дані, які характеризують його особу, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Суд враховував, що обвинувачений вчинив злочин середньої тяжкості.

При призначенні обвинуваченому покарання суд виходить з того, що М.-ус М.В. виявив щире каяття з приводу вчиненого злочину. Ця обставина у відповідності до ст. 66 КК України пом’якшує покарання обвинуваченого. Обставини, які обтяжували його покарання, є те, що злочин скоєно в стані алкогольного сп’яніння. Аналіз даних про особу обвинуваченого вказував на те, що він раніше не судимий, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей.

Як вбачається з проаналізованих кримінальних справ Бориспільського міськрайонного суду більшість призначених судом штрафів сплачено добровільно – це 75,6 % від загальної кількості вироків з покарання у вигляді штрафу.

Окрім цього лише в одному випадку з ініціативи обвинуваченого було подано заяву про розстрочку штрафу призначену вироком від 21 травня 2015 року.

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду перебувала справа по обвинуваченні С.-ви А.В. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.175 КК України, безпідставна невиплата заробітної плати більше ніж за один місяць, вчиненої умисно керівником підприємства .

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2015 року С.-ву А.В. було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, що пов’язана з фінансово-розпорядчими функціями на строк 3 роки. При цьому суд виходив з того, що С.-ва А.В. відповідно до Протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Расалес» від 7 серпня 2012 року перебував на посаді директора товариства, умисно та безпідставно не виплачував заробітну плату працівникам, свою вину в скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив всі обставини, які викладені в обвинувальному акті.

18 серпня 2015 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява від С.-ви А.В. про відстрочку та розстрочку вироку у зв’язку з неможливістю сплатити всю суму одночасно.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2015 року було відмовлено у відкритті провадження за заявою С.-ви А.В. про відстрочку та розстрочку вироку. При цьому суд виходив з того, що згідно ст.537 ч.1 КПК України судом вирішуються питання під час виконання вироку, а саме про відстрочку виконання вироку, але згідно ст.536 ч.1 КПК України відстрочка виконання вироку застосовується до осіб засуджених до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі. Відстрочка виконання вироку щодо засудженої особи до сплати штрафу згідно ст.536 КПК України непередбачено.  

За аналізований період в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ст. 389 КК України ухилення від покарання, не пов’язаного з обмеженням волі перебувало 4 справи. Ухилення від сплати штрафу - це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов’язку сплатити штраф. Ухилення від позбавлення права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю - це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов’язку утриматись від обіймання певної посади чи заняття певною діяльністю протягом строку, визначеного вироком суду. Таке ухилення може мати місце шляхом подальшого заняття видом діяльності, яким заборонено займатись, перебування на посаді, обіймати яку заборонено судом, влаштування на таку посаду в іншому підприємстві, установі чи організації тощо.

Ухилення від відбування громадських робіт - це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов’язку у вільний від роботи чи навчання час безоплатно виконувати суспільно корисні роботи, вид яких визначено органами місцевого самоврядування, протягом строку, вказаного у вироку суду. Ухилення у цьому випадку може полягати у нез’явленні для виконання таких робіт, у безпосередній відмові виконувати визначену для засудженого роботу тощо. Ухилення від відбування виправних робіт - це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов'язку працювати за своїм місцем роботи протягом строку, визначеного вироком суду. Таке ухилення може мати місце шляхом звільнення з роботи, переїзду в іншу місцевість тощо.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 16 вересня 2015 року Р.-ко Л.В. визнано винною та призначено покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді арешту строком на 1 місяць. При цьому суд виходив з того, що Р.-ко Л.В. щиро розкаялась та визнала свою вину, але має не зняту та непогашену судимість, на шлях виправлення не стала, тому застосовано до обвинуваченої покарання у виді арешту для її виправлення і попередження скоєння злочинів.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 24 лютого 2015 року було визнано винним Б.-ка М.М. в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 389 КК України і призначено покарання у виді 3 місяців арешту та на підставі не відбутого покарання  у виді 150 годин громадських робіт за вироком Бориспільського міськрайонного суду від 12.05.2014 року та остаточно призначено покарання у вигляді 3-х місяців арешту.

20 березня 2015 року прокурором було подано апеляційну скаргу на вирок Бориспільського суду від 24 лютого 2015 року та відповідно справа направлена для розгляду до Апеляційного суду київської області.

Вироком Апеляційного суду від 27 травня 2015 року вирок Бориспільського міськрайонного суду відносно Б.-ка М.М. від 24 лютого 2015 року в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок яким остаточно призначено покарання Б.-ку М.М. у вигляді арешту строком на 3 місяці 18 днів. В решті вирок залишено без змін.

За результатами проведеного узагальнення судової практики призначення суддями покарання у вигляді штрафу та його виконання за період 9 місяців 2015 року, слід зробити висновок, що судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області правильно застосовують вимоги чинного законодавства, щодо розгляду справ даної категорії та дотримуються норм матеріального та процесуального права, проблемних та спірних питань не виникало.