Узагальнення судової практики застосування суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської області строків позовної давності у спорах, що виникають з договірних правовідносин за 2014 рік – І півріччя 2015 року

На виконання листа Апеляційного суду Київської області від 5 жовтня 2015 року №22713/07-16/15 Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено Узагальнення судової практики застосування суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської області строків позовної давності у спорах, що виникають з договірних правовідносин за 2014 рік – І півріччя 2015 року.

Метою проведення узагальнення є висвітлити проблемні та спірні питання які виникали у суддів Бориспільського міськрайонного суду Київської області при розгляді даної категорії справ  в продовж 2014 – І півріччя 2015 року.

Позовна давність – це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Проте, особа, яка виконала зобов’язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, якщо навіть у момент виконання вона не знала про його закінчення.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки. Таким чином, на протязі саме цього строку особа, чиї права порушені, має право звернутись до суду.

Строки позовної давності мають загальний характер. Вони поширюються на всі правовідносини, крім випадків, передбачених законодавством. Норми, в яких містяться правила щодо позовної давності, складають самостійний цивільно-правовий інститут, який є однією із складових загальної частини цивільного права.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Слід зазначити, що позовна давність може бути за письмовим договором між сторонами збільшена, однак вона не може бути зменшена від встановленої законом.

У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності загальні та спеціальні. Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк, або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлений у три роки і не залежить від суб’єктивного складу відносин (ст. 257 ЦК).

Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки, порівняно із загальними, можуть бути або скороченими, або продовженими.

Важливе питання стосується початку перебігу строку позовної давності. Так статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Аналіз цивільних справ за період 2014 року – І півріччя 2015 року, що стосуються застосування строків позовної давності.

Справа №2/359/263/2014 за позовом ПАТ «Агробудмеханізація» до ПАТ «Укрсоцбанк», Г.-ро І.М. про визнання недійсним договору, та зустрічним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до Г.-ро, ПАТ «Агробудмеханізація» про визнання права іпотеко держателя шляхом встановлення іпотеки.

Під час розгляду справи відповідачем Г.-ро І.М. було подано заяву про застосування строків позовної давності посилаючись на те, що позовні вимоги ПАТ «Агробудмеханізація» та зустрічні позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» не підпадають під вимоги, на які позовна давність не поширюється, згідно ст. 268 ЦК України.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 24 березня 2014 року позов  ПАТ «Агробудмеханізація» задоволено, договір іпотеки визнано недійсним. В задоволенні зустрічного позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що підстав для застосування строків позовної давності за заявою представника Г.-ро І.М. до позову ПАТ «Агробудмеханізація» не вбачалося.

Не погоджуючись з рішенням першої інстанції, ПАТ «Укрсоцбанк» було подано апеляційну скаргу, однак в ході розгляду  справи судом апеляційної інстанції представник апелянта подав заяву про закриття провадження у справі посилаючись на відмову від поданої апеляційної скарги на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня  2014 року.

Справа № 2/359/274/2015 за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора, який діє в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради,  до К.-ка О.М. про розірвання договору оренди комунального майна, стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та зобов’язання повернути будівлю бібліотеки.

В ході розгляду справи однією з вимог представника відповідача було застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Бориспільського міськрайонного  суду київської області від 2 березня 2015 року позов  Бориспільського міжрайонного прокурора, який діє в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради,  до К.-ка О.М. задоволено частково.

При постановленні рішення судом не вбачалось підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності, оскільки встановлено, що 2 червня 2014 року Бориспільський міжрайонний прокурор вперше подав аналогічний позов до суду. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2014 року  позов був залишений без розгляду. За правилом ч.1 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупинило перебіг позовної давності. Зі штампу, який міститься на титульній сторінці позову вбачається, що Бориспільський міжрайонний прокурор вдруге пред’явив позов лише 18 листопада 2014 року. Він пропустив строк позовної давності для пред’явлення вимоги про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за період часу з 12 січня 2010 року до 18 листопада 2011 року.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області  від 26 травня 2015 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 березня 2015 року скасовано в частині задоволення позовних вимог і в цій частині ухвалено нове рішення, яки відмовлено Бориспільському міжрайонному прокурору у задоволенні позову до К.-ка О.М.

Судом касаційної інстанції рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 березня 2015 року  у не скасованій  частині та рішення апеляційного суду Київської області від 26 травня 2015 року залишено без змін.

Справа №2/359/35/2014 за позовом ПАТ КБ «Надра» до Я.-ак М.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник відповідача у задоволені позовних вимог просила відмовити в повному обсязі. В письмовому заперечені вказала, що до частини вказаних позовних вимог сплинула позовна давність, вимоги щодо стягнення штрафу є необґрунтованими та банк вимагає захистити своє порушене право всупереч способу, встановленому сторонами у кредитному договорі. Наголосила на тому, що згідно правового висновку ВСУ, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними) платежами починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Зазначає, що у кредитному договорі сторони домовились, що лише у разі непогашення заборгованості за кредитом у повному обсязі за рахунок майна переданого в іпотеку, банк звертає стягнення на інше майно відповідача, а тому вважає що даний позов є передчасним у зв’язку із чим не підлягає задоволенню.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 21 травня 2015 року позов задоволено частково, а саме стягнуто з Я.-ак М.А. заборгованість за кредитним договором.

Крім того суд виходив з того, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 06.11.2013 р. №6-116цс13 згідно з яким початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Тому до частини щомісячних платежів за відсотками нарахованих банком пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині за заявою відповідача  про сплив позовної давності на підставі ст. 267 ч. 4 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості по сплаті відсотків, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його змінити.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача вказав про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які стосуються обчислення та перебігу строку позовної давності.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «НАДРА» задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з відповідача заборгованість по сплаті відсотків за кредитним договором.

Справа № 2/359/1124/2014 за позовом Д.-ки О.С. до Б.-ко  А.О. про визнання недійсним договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки. У задоволенні позову Д.-ки О.С. судом було відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності, так як ні позивач, ні його представник не просили поновити строк звернення до суду, не вказали поважності пропущення строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2014 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2014 року апеляційну скаргу Д.-ки О.С. відхилено, рішення Бориспільського міськрайонного  суду Київської області від 16 вересня 2014 року залишено без змін з підстав, що судом першої інстанції було повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи.

 Проблемні та спірні питання застосування строків позовної давності.  

У ході розгляду суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської області справ даної категорії проблемним є відсутність підстав, які б визначали підстави поновлення позовної давності. А тому суддям на власний розсуд доводиться визначати важливими підстави для поновлення позовної давності. У зв’язку з чим виникає необхідність на законодавчому рівні визначити класифікацію підстав.

По-друге, ретельного дослідження потребує проблема застосування позовної давності до вимог, пов’язаних з недійсністю правочинів. За ЦК, строк позовної давності збільшено стосовно двох груп вимог, пов’язаних із недійсністю правочинів: про визнання недійсним правочину, вчиненого під виливом насильства або обману, – п’ять років, а до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину – десять. Що ж стосується решти вимог, пов’язаних із недійсністю правочинів, законодавцем ніяких особливостей застосування позовної давності не встановлено. Водночас у ст. 268 ЦК у переліку вимог, на які позовна давність не поширюється, будь-які вимоги, пов’язані з недійсністю правочинів, не вміщено. Тому виникає питання про застосування позовної давності до

таких вимог, зокрема у разі вчинення позову про визнання правочину недійсним.

Стосовно пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики з цієї категорії справ, слід зазначити, що при розгляді справ та ухвалені рішень суддям потрібно постійно вивчати матеріали судової практики Верховного та Вищого Спеціалізованого Суду, практики Європейського суду з прав людини та обговорювати причини скасування судових рішень судами вищої інстанції.