Бориспільський міськрайонний суд Київської області

25 листопада 2015, 09:23

На виконання листа Апеляційного суду Київської області №26114/07-16/15 від 10 листопада 2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено узагальнення судової практики розгляду суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської області справ про корупційні злочини та корупційні адміністративні правопорушення за 9 місяців 2015 року.

Метою проведення зазначеного узагальнення є вивчення практики суду з вказаного питання з метою виявлення проблемних або спірних питань, які виникають при розгляді вищезазначених справ.

Одним із важливих аспектів сучасної державної правової політики в Україні є реформування системи запобігання і протидії корупції. Досягнення успіху у цьому процесі є передумовою для формування у суспільства довіри до влади, зростання економічного потенціалу держави, покращення добробуту громадян України.

В Україні функціонує принципово нова антикорупційна система, яка має переважно превентивний характер і орієнтована на створення в суспільстві ефективних механізмів попередження корупції. За таких умов посилюється значення вимог до доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які мають бути ними засвоєні як норми повсякденної поведінки.

Корупція – це одне з явищ, які здатні породжувати кризові стани у різних галузях суспільного та соціального розвитку кожної держави, насамперед це стосується політики, економіки, державного управління, а також є однією із ключових передумов існування організованої злочинності.

В свою чергу корупційні правопорушення є узагальнюючим терміном, який охоплює усі форми поведінки особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що носять корупційний характер і визнаються протиправними (корупційні діяння), а також діяння, що вчинюються такою або іншою особою, і створюють умови для вчинення корупційних діянь чи є приховуванням їх або потуранням їм.

Спеціальним законодавчим актом який визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави є Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206-VI від 7 квітня 2011 року (далі Закон № 3206-VI від 7 квітня 2011 року).

Виходячи з норм даного Закону корупція – це використання особою (особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону; посадові особи юридичних осіб, фізичні особи – у разі одержання від них вказаними особами або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди) наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди вищеперерахованим особам або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.

Корупційне правопорушення – це умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особами, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону; посадовими особами юридичних осіб, фізичні особи – у разі одержання від них вказаними особами або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди), за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Так, розділ 17 КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» (ст.364 «Зловживання владою або службовим становищем»; ст.364-1 «Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми»; ст.365 «Перевищення влади або службових повноважень»; ст. 365-2 «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги»; ст. 366 «Службове підроблення»; ст.367 «Службова недбалість»; ст.368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»; ст.368-2 «Незаконне збагачення»; ст.368-3 «Підкуп службової особи юридичної особи приватного пава незалежно від організаційно-правової форми»; ст.368-4 «Підкуп особи, яка надає публічні послуги»; ст.369 «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі»; ст.369-2 «Зловживання впливом»; ст.370 «Провокація підкупу») містить перелік складів злочинів, які вчиняються безпосередньо в сфері корупції.

Щодо адміністративних правопорушень, відповідно, глава 13А «Адміністративні правопорушення пов’язані з корупцією», (зокрема ст.172-4 «Порушення обмежень щодо сумісництва з іншими видами діяльності», ст.172-5 «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків», ст.172-6 «Порушення вимог фінансового контролю», ст.172-7 «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», ст.172-8 «Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень», ст.172-9 «Невжиття заходів щодо протидії корупції» ) КУпАП містить перелік складів злочинів, які вчиняються безпосередньо в сфері корупції.

В період 2015 року в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває 9 кримінальних справ та кримінальних проваджень про злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, одна з них з винесенням вироку, а саме:

Справа №1-кп/359/3/2015 по обвинуваченні Ш.-ра П.Г. у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 червня 2015 року Ш.-ра П.Г. визнано невинуватим у пред’явлених обвинуваченнях та виправдано в зв’язку з відсутністю в його діях складу зазначених кримінальних правопорушень.

При цьому суд виходив з того, що опитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши матеріали справи кримінального провадження та речові докази, задовольнивши всі клопотання прокурора та захисника, провівши дебати у яких прокурор просив Ш.-ра П.Г. визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 364 КК України, ч.1 ст. 366 КК України, а захисник та обвинувачений який не визнавав своєї вини у скоєнні даних кримінальних правопорушеннях, просив його виправдати. А також, що в діях обвинуваченого Ш.-ра П.Г. не вбачається складу злочинів передбачених ч. 1 ст. 364 КК України, ч.1 ст. 366 КК України, а також вважає, що його вина не знайшла свого підтвердження під час судового слідства, а прокурором у тому числі не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення .

На вирок Бориспільського міськрайонного суду від 8 червня 2015 року прокурором була подана апеляційна скарга з підстав критичного ставлення суду до показів свідків та доказів, не зазначення в мотивувальній частині вироку підстав з яких суд відкидає зазначені покази свідків.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних спорів апеляційного суду Київської області від 26 серпня 2015 року вирок Бориспільського міськрайонного суду від 8 червня 2015 року щодо Ш.-ра П.Г. залишено без змін.

При цьому суд виходив з того що, доводи прокурора в апеляційній скарзі є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, суд першої інстанції зробив ґрунтовний аналіз доказів що були надані досудовим слідством та прийшов до вірного висновку, що в діях Ш.-ра П.Г. відсутній склад кримінального правопорушення.

У 2015 році в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувало 5 матеріалів справ про адміністративне правопорушення, за ст. 172-5, 172-6, 172-7 КУпАП, а саме:

1) Справа № 3/359/2457/2015 відносно Б.-ка С.В. за ст.172-6 КУпАП

- постанова від 7 вересня 2015 року, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При винесенні постанови суд прийшов до висновку що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини Б.-ка С.В. у вчиненні порушення вимог фінансового контролю, відповідальність за яке передбачена ст.172-6 КУпАП.

Обвинувачений в суді свою вину визнав, щиро розкаявся та просив суворо не карати. Прокурор в суді просив накласти на правопорушника стягнення у виді штрафу.

Вина Б.-ка С.В. крім його пояснень, підтверджується складеним протоколом про адміністративне правопорушення № 2 від 10.09.2015 року, з яким правопорушник ознайомлений та іншими матеріалами справи.

У зв’язку з цим суд приходить до висновку про порушення Б.-ом С.В., вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, судом враховувались: особа правопорушника, ступінь її вини, щире каяття. З урахуванням викладеного, з метою попередження вчинення нових адміністративних порушень та належного виховання особи, вважаю за можливе застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу.

2) Справа № 3/359/2604/2015 відносно Р.-ка Р.В. за ст.172-6 КУпАП

- постанова від 2 жовтня 2015 року, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При винесенні постанови суд прийшов до висновку що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини Р.-ка Р.В. у вчиненні порушення вимог фінансового контролю, відповідальність за яке передбачена ст.172-6 КУпАП.

Вина Р.-ка р.В. крім його пояснень, підтверджується складеним протоколом про адміністративне правопорушення № 3 від 21.09.2015 року, з яким правопорушник ознайомлений та іншими матеріалами справи.

У зв’язку з цим суд приходить до висновку про порушення Р.-ом С.В., вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

3) Справа № 3/359/1748/2015 відносно М.-ча О.В. за ст.172-6 КУпАП

- постанова від 2 липня 2015 року, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При винесенні постанови суддя прийшов до висновку, що у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини М.-чі О.В. у вчиненні адміністративного правопорушення.

Своїми діями, М.-ча О.В. порушив вимоги фінансового контролю, що виразились у несвоєчасному поданні декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави, а саме військовою посадовою особою Державної прикордонної служби України, він вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

За змістом ст. 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосування з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинених нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховувався характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що пом’якшують правопорушення було щире каяття.

Обставини, що обтяжують не встановлені.

При обранні виду та розміру стягнення судом було враховано характер скоєного правопорушення, особу винного, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини, у зв’язку з чим суд вирішив застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

4) Справа № 3/359/869/2015 відносно К.-ва Б.А. за ст.172-6 КУпАП

- постанова від 9 квітня 2015 року, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні К.-ов Б.А. вину свою визнав у вчиненому порушенні, щиро розкаявся.

Незважаючи на те, що К.-ов Б.А. визнавав себе винним його вина також підтверджувалась, протоколом про адміністративне правопорушення, його письмовими поясненнями, протоколом огляду місця події, довідкою ТОВ «Новус України» якою вказана вартість дарунка у розмірі 720 грн., протокол допиту свідків.

Суд прийшов до висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини К.-ва Б. А. у вчиненні порушення встановленої законом заборони щодо одержання дарунка (пожертви), відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-5 КУпАП.

У відповідності до статті 33 КУпАП України при накладенні стягнення судом враховувався характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Пом’якшуючою обставиною було щире каяття винного. Обтяжуючих обставин судом не встановлено. Відповідно до ст. 23 КУпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, запобіганню вчинення нових правопорушень.

Вчинене діяння свідчить про халатне ставлення порушника до законодавства України, що підвищує суспільну шкідливість вчиненого порушення митних правил. З метою перевиховання порушника в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, на нього було накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого дарунка.

5) Справа № 3/359/332/2015 відносно Т.-ан Ю.М. за ст.172-7 КУпАП

- постановою від 12 лютого 2015 року, провадження по справі про адміністративне корупційне правопорушення, передбачене сь.172-7 КУпАП відносно Т.-на Ю.М. закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При цьому суд виходив з того, що заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та думку прокурора, дослідивши матеріали справи в діях Т.-ан Ю.М. відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КпАП України, оскільки з матеріалів справи вбачалось, що Т.-ан Ю.М. на час призначення його на посаду заступника начальника відділу організації митного контролю Київської митниці Міндоходів, тобто станом на 30.04.2014р., не мав статусу учасника ТОВ «ФО Сізонс Трейд», т.я. у встановленому законом порядку передав свої корпоративні права учасника ТОВ в управління іншій особі – Іващенку В.А., що підтверджується даними копії договору б/н від 05.09.2013р. та копії акту прийому-передачі корпоративних прав в управління (а.с.148-155).

Сам факт не внесення відповідних змін до Статуту ТОВ не може вказувати на наявність у Т.-на Ю.М. корпоративних прав ТОВ, оскільки такі права ним передані іншій особі у встановленому законом порядку, а ініціювати загальні збори, він не являючись учасником ТОВ, не мав можливості з незалежних від нього причин, і вчинив всі необхідні дії для запобігання можливості виникнення конфлікту інтересів, приймаючи до уваги, що він як засновник ТОВ не є його учасником та не має корпоративних прав учасника ТОВ.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що Т.-ан Ю.М. не був тією особою, яка була зобов’язана на виконання ч.3 ст.14 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» урегулювати конфлікт інтересів, якого взагалі не існувало, при цьому відповідальність за неповідомлення про можливість виникнення конфлікту інтересів, як це вказано у протоколі, не передбачена диспозицією ст.172-7 КпАП України, якою передбачена лише наявність конфлікту інтересів.

Тому суд вирішив, що Т.-ан Ю.М. жодних незаконних дій, в т.ч. і щодо неповідомлення безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів, не вчиняв, що виключає в його діях наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КпАП України. Тому, з цих підстав, справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з таки рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2015 року.

Постановою апеляційного суду Київської області від 5 березня 2015 року прокурору було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги, та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Т.-на Ю.М. за ст. 172-7 КУпАП, у зв’язки з тим що, відповідно до ст.287, ст.294 КУпАП апеляційна скарга подана не уповноваженою на те особою.

Прокурором було подано клопотання про поновлення строку апеляційної скарги, з підстав того що на даний час існує правова позиція ВССУ №9-749/0/4-15 від 30.04.2015 року щодо прав прокурора оскаржувати у апеляційному порядку рішення судів першої інстанції у випадку участі прокурора у провадженнях про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.

Постановою апеляційного суд Київської області від 16 червня 2015 року апелянту було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження з підстав не надання суду поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала незначна кількість справ, пов’язаних із корупційними правопорушеннями.

Як вбачається з даних проведеного узагальнення, покарання винним особам у вчиненні корупційних правопорушень призначалось в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано діяння. Всі правопорушники в судовому засіданні визнали свою вину в повному обсязі.

Слід зазначити, що судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області при розгляді справ про корупційні правопорушення дотримуються вимог чинного законодавства, проведеним узагальненням випадків неоднакового чи неправильного застосування суддями Бориспільського міськрайонного суду законодавства при розгляді справ даної категорії не встановлено, виникнення проблемних та спірних питань при розгляді суддями справ даної категорії не виявлено. В апеляційному порядку переглядався один вирок, але судом апеляційної інстанції залишений без змін.