Право на спадкування.

         Питання про спадщину завжди були вкрай педантичними і делікатними. Виникає безліч спірних ситуацій, які можуть розпалити ворожнечу між спадкоємцями. Тим не менше, потрібно знати свої права, щоб захистити себе і зрозуміти, як вступити у спадок швидко і без проблем.

            Чинне законодавство передбачає дві підстави для наслідування: спадкування за заповітом  і за законом.

            Спадкування за заповітом. Основною умовою застосування саме цього варіанту спадкування – це обов’язкова наявність заповіту. Визначення, що таке заповіт, міститься у ст. 1233 ЦК України, яка визначає, що заповіт – є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Отже у випадку спадкування за заповітом спадкоємцями є особи, які заявлені у заповіті. Але це не означає, що крім осіб, заявлених у заповіті, не може бути інших спадкоємців. У відповідності до ст. 1241 ЦК України встановлено поняття обов’язкової частки у спадщині. У відповідності до змісту цієї статті встановлено, що «Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)». Таким чином, якщо Ви отримали на свою користь заповіт, Ви не можете бути впевненими у відсутністю інших спадкоємців. Розмір спадщини за заповітом визначає сам спадкодавець своєю волею.

            Спадкування за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом в порядку черговості, визначеною у ст.ст. 1261 - 1265 Цивільного кодексу України (ч.1 та ч.2 ст. 1223 ЦК України). Кожна наступна з п’яти черг одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги або їх відмови від спадщини, неприйняття ними спадщини, усунення їх від спадкування. У першу чергу спадкоємців входять: діти спадкодавця, чоловік або дружинаспадкодавця (той, з подружжя, який його пережив) та батьки спадкодавця. В однійчерзі немає головних або другорядних спадкоємців. Всі спадкоємці рівні у правіспадкування.Спадкоємцями другої черги є: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід,як з боку батька, так і з боку матері.У третю чергу спадкоємців входять: рідні дядько та тітка спадкодавця.В четверту чергу спадкують: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єюне менш, як п’ять років до дня його смерті. В цьому випадку важливим є поняттясім’ї, яке дає Сімейний кодекс України. Сім’ю складають особи, які спільнопроживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.Особи, які претендують на спадщину у четверту чергу, мають довести, щопроживали з померлим однією сім’єю (вели спільне господарство, мали спільнівитрати) не менш як п’ять років. Для визначення особи, спадкоємцем четвертоїчерги необхідно звернутися до суду. В суд надаються докази (свідчення, документита інше). В цю чергу можливо віднести, наприклад, чоловіка або дружину, щоперебувають у фактичних шлюбних відносинах (не в зареєстрованому шлюбі зпомерлим), пасинка, падчерку, тестя, тещу, зятя, свекруху та т.д.До спадкоємців п’ятої черги відносяться: інші родичі спадкодавця до шостогоступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня спорідненняусувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. В цючергу входять, наприклад, праправнуки, двоюрідні онуки, троюрідні племінники таінші до шостого ступеня споріднення.

            Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті особи спадкодавця. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Пам’ятайте: не бажано пропускати вказаний вище строк, адже для його подовження в судовому порядку необхідна документально підтвердити  поважність причини пропущення вище вказаного строку  та не малі судові витрати.

            Спадкоємець, який прийняв спадщину,  одержує свідоцтво про право на спадщину. Кожен спадкоємець отримує  окреме свідоцтво про право на спадщину на свою частку. Спадкоємець, який отримав у спадщину нерухоме майно, зобов’язаний звернутись до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.