Опубліковано звернення ВСУ щодо процедури звільнення суддів

Відповідне рішення Пленуму ВСУ було прийнято на його засіданні 25 грудня, коли пленум вирішив звернутись до КСУ з конституційним поданням щодо відповідності частини десятої статті 214 Закону "Про регламент Верховної Ради України" та частини другої статті 81 Закону "Про судоустрій і статус суддів" положенням частини першої, другої та шостої статті 43, частини першої статті 85 і частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 126 Конституції України.

У своєму зверненні судді зазначають, що частиною п'ятою статті 126 Основного Закону України передбачено виключний перелік підстав, відповідно до яких суддя звільняється з посади. До них, зокрема, належать:

- закінчення строку, на який суддю обрано чи призначено;

- досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

- неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

- порушення суддею вимог щодо несумісності;

- порушення суддею присяги;

- набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді;

- припинення громадянства;

- визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим;

- подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Однак до зазначених підстав Конституцією України не віднесено звільнення судді з посади на підставі не обрання Верховною Радою України кандидата на посаду судді безстроково, як це говориться в частини десятій статті 214 Закону України "Про регламент Верховної Ради України" та частині другій статті 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".  А саме: "У разі якщо кандидата на посаду судді безстроково не обрано, Вищою радою юстиції вноситься подання про звільнення цього кандидата на посаду судді безстроково з посади судді".

Як зазначав і сам КСУ в одному із рішень, незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади, тому відповідно порушення порядку призначення чи звільнення суддів, є порушенням незалежності суддів.

Наголошуючи на виключно церемоніальній ролі Верховної Ради України, Пленум Верховного Суду України зауважує, що у виняткових випадках Верховна Рада України шляхом негативного голосування може вплинути на обрання того чи іншого судді безстроково. Однак таке рішення  Верховної Ради України має бути вмотивоване та здійснюватися виключно в межах підстав для звільнення суддів, визначених статтею 126 Конституції України.

Отже, законодавче закріплення обов'язку Вищої ради юстиції внести подання про звільнення кандидата з посади судді у зв'язку із закінченням строку, на який його призначено, в разі не обрання його Верховною Радою України змушує Президента України звільняти відповідного суддю з інших підстав, не передбачених Конституцією України та Законом № 2453-УІ у редакції Закону № 192-УІП, що за своєю суттю є незаконним звільненням.

Відповідні положення частини десятої статті 214 Закону № 1861-УІ та частини другої статті 81 Закону № 2453-УІ обмежують особу в праві на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку громадянин вільно обирає, та рівну можливість у виборі професії й роду трудової діяльності, а також нівелює принцип захисту громадян від незаконного звільнення, що суперечить положенням частин першої, другої й шостої статті 43 Конституції України.

Крім того, положеннями, які є предметом конституційного подання, закріплюється можливість втручання законодавчого органу влади в процедуру продовження суддівської кар'єри та розширюється можливість стороннього впливу на суддів, що суперечить принципам незалежності суддів, закріплених у частинах першій, другій, четвертій та п'ятій статті 126 Конституції України.

Ознайомитися з повним текстом конституційного подання можна тут.