Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У грудні 2014 року Босий Ю.М. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням та за час затримки виплати належних сум при звільненні, донарахування і виплату одноразових і щомісячних премій, вихідної допомоги, перерахування розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним відстороненням від роботи.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 квітня 2015 року позов задоволено частково.
У касаційній скарзі Концерн РРТ просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивача звільнено з посади начальника відділу внутрішнього аудиту Концерну РРТ на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників незаконно, оскільки профспілковий орган не надав згоди на його звільнення, що є підставою для поновлення працівника на роботі. Крім того, суди вважали за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 листопада 2014 року по 25 лютого 2015 року. При цьому для обчислення середнього заробітку використовували заробітну плату за липень-серпень 2014 року. Однак, такий висновок зроблено судом без належного з’ясування обставин справи, прав та обов’язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.
Суд першої інстанції, на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, вказаних вимог закону та обставин справи не врахував та не звернув уваги на те, що на момент звільнення Босого Ю.М. з посади, 12 листопада 2014 року Первинна профспілкова організація Концерну РРТ не повідомила у визначений законом строк Концерн РРТ про прийняте рішення щодо надання чи не надання згоди на звільнення Босого Ю.М. , у зв’язку з чим не зробив відповідні правові висновки з урахуванням положень ч.5 ст.43 КЗпП України, якою передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України не виконав, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги, не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи.
Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2015 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
_03_03.png)
