Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У червні 2015 року Литвин В.І. звернувся до суду із позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строку виплати грошової допомоги при звільненні, який обґрунтовує тим, що з 7 серпня 1984 до 2 вересня 2013 року він проходив військову службу, під час якої на підставі наказу Міністерства оборони України відряджений до ДП «Украерорух» із залишенням його на військовій службі. Наказом Міністра оборони України він звільнений з військової служби у запас на підставі п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Наказом ДП «Украерорух» він звільнений з роботи з 2 вересня 2013 року.
Оскільки відповідач відмовився добровільно виплатити Литвину І.В. передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 294959,00 грн, то він звернувся в суд за захистом свого порушеного права.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2015 року позов задоволено.
У апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд не врахував ту обставину, шо ні КЗпП України ні Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплатити», яким він керувався при вирішенні даного спору, не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, оскільки одноразова грошова допомога має разовий характер і тому застосування в спірних правовідносинах зазначеного Закону суперечить вимогам ч.2 ст. 2 цього ж Закону.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити, зокрема, такі питання : чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам не відповідає, оскільки суд належним чином не встановив характер правовідносин сторін, зміст позовних вимог та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову Литвина І.В. до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строку виплати грошової допомоги при звільненні.
_03_03.png)
