Щодо розгляду кримінального провадження відносно колишнього виконуючого обов’язки начальника відділу архітектури та містобудування Бориспільської районної державної адміністрації Київської області Євтушенка С.М. суддею Тумановою К.Л.

У зв’язку з публікаціями в інтернет-виданнях («Первая инстанция», «Украина криминальная», «Українські реалії») та обговорення результатів розгляду кримінального провадження відносно Євтушенка С.М. громадськістю, Бориспільський міськрайонний суд Київської області вважає за необхідне повідомити наступне.

Указане кримінальне провадження 30.07.2014 року надійшло до суду з обвинувальним актом відносно зазначеного посадовця за ч.5 ст. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013 року) (одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розміру для себе, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди) та ч.1 ст. 366 КК України (складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів).

У зв’язку з тим, що покарання за ч.5 ст. 368 КК України передбачалось у виді позбавлення волі більше 10 років, інкриміноване Євтушенку С.М. кримінальне правопорушення згідно ст. 12 КК України визначалось як особливо тяжкий злочин, розгляд даного провадження здійснювався колегіально в складі трьох професійних суддів: Туманової К.Л., Муранової-Лесів І.В. та Чирки С.С.  Злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, є злочином невеликої тяжкості, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді

В ході судового розгляду в грудні 2015 року прокурором прокуратури Київської області Вакаровим Д.В., на підставі ст. 338 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 341 КПК України, складено та погоджено з керівником органу прокуратури обвинувальний акт, в якому змінено правову кваліфікацію та обсяг обвинувачення пред’явленого Євтушенку С.М. Копії обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням було вручено обвинуваченому та його захиснику, в судовому засіданні 10.12.2015 року.

Згідно зміненого обвинувачення, дії Євтушенка С.М. перекваліфіковано з ч.5 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 369-2 КК України (в редакції станом на 18.04.2013 року) (зловживання впливом, - тобто одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція здійснити вплив за надання такої вигоди для себе чи третьої особи).

Указаний злочин є злочином середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до п’яти років зі спеціальною конфіскацією (в редакції на 18.04.2013 року).  

В той же час, суд здійснює судовий розгляд в межах пред’явленого (зміненого) обвинувачення, і не може виходити за його межі згідно вимог Конституції України, КПК України (ст.ст. 7-10, 17, 20, 22, 337, 338).

У відповідності до ч.3 ст. 337 КПК України, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В даному кримінальному провадженні Євтушенко С.М. визнав себе винним у скоєнні злочинів за зміненим обвинуваченням за ч.2 ст. 369-2 та ч.1 ст. 366 КК України.

У зв’язку з тим, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини вчинення злочину, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним досліджувати доказів стосовно фактичних обставин та обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують його особу та дослідив документи стосовно речових доказів та судових витрат, роз'яснивши сторонам, що у такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Судом  з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження, в тому числі і прокурор, розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

Обираючи обвинуваченому кримінальне покарання, суд враховував тяжкість вчинених злочинів, дані, які характеризують його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, судом враховано, що Євтушенко С.М. у відповідності до ст. 12 КК України вчинив два злочини: один - невеликої тяжкості. (ч.1 ст. 366 КК України), а – інший злочин середньої тяжкості (ч.2 ст. 369-2 КК України в редакції станом на  28.03.2014 року).

Аналіз даних про особу обвинуваченого вказував на те, що він раніше не судимий, за останнім місцем роботи, де він працював характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Як обставиною, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 66 КК України, є його щире каяття. 

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, які згідно з законом підлягають поверненню власнику який в даному випадку є ГУ СБУ України.

При призначені остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1, ч. 2 ст.70 КК України суд застосував спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Судом також встановлено наявність підстав для застосування відносно обвинуваченого положень ст. 75 КК України (призначення покарання з іспитовим строком) щодо основного покарання, із призначенням обов’язків у відповідності до ст. 76 КК України.

Таким чином, за результатами розгляду кримінального провадження відносно Євтушенка Сергія Михайловича, за вироком суду від 14.12.2015 року, останнього визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2,  ч. 1 ст. 366 КК України, та призначено із покарання із застосуванням ч.1 та 2 ст. 70 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати державні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно – господарських  функцій строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України, Євтушенка С.М. звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки та покладенням на нього обов’язку, передбаченого ст. 76 КК України, у виді періодичного прибуття для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Станом на 15.01.2016 року, даний вирок суду ніким не оскаржено в апеляційному порядку і він набув законної сили.

Повний текст вироку суду можна знайти за посиланням  Вирок

Інформація надана з метою попередження негативної оцінки діяльності суду.